Кожен вік гарний по-своєму. І водночас у кожному віці є свої особливості та складності. Не виключенням є підлітковий вік.
Підлітковий вік розуміють як особливий період онтогенетичного розвитку людини, своєрідність якого полягає в його проміжному положенні між дитинством та зрілістю. Він охоплює досить тривалий період життя. Його початок припадає на 11-12 років, а закінчується по-різному: від 15 до 17-18 років.
Сьогодні серйозне занепокоєння батьків, педагогів та особливу увагу психологів викликає підліткова агресивність. У сучасній психології проблема агресивності особистості розглядається як біполярне явище. З одного боку, агресивність, як якість особистості, є необхідною динамічною характеристикою активності й адаптивності людини. З іншого – її надмірний прояв має негативні наслідки.
Види агресивності.
Слід розрізняти конструктивну та деструктивну агресивність.
Конструктивна агресивність розуміється як активне ставлення до світу, інтерес до всього, що відбувається, встановлення продуктивних міжособистісних відносин та здатність підтримувати їх, попри можливі сперечання.
В протилежність, характерні риси деструктивної агресивності – це ворожість, знецінення інших людей, злопам'ятність, мстивість, садизм, руйнівні тенденції, психічне насильство. Прояв деструктивних форм агресивності в поведінці неминуче веде до конфліктів.
Характеризуючи підлітків як агресивних, часто вживаються терміни «ворожість» та «жорстокість». Під ворожістю розуміється установка, готовність певним чином сприймати й оцінювати події.
Існує кілька видів дитячої агресії. Дитина може проявляти фізичну агресію, тобто нападати на оточення або ламати речі, і вербальну – ображати оточення, лаятися. Також її агресія може бути спрямована на саму себе, вона завдає собі біль, знаходячи в цьому якусь розраду.
Підлітковий вік характеризується глибокими як фізіологічними, так і психологічними змінами, і відрізняється особливою схильністю підлітків до різноманітних порушень в поведінці, в тому числі в деструктивній агресивності. Психологічні проблеми, що виникають в старшому віці, беруть свій початок в порушеннях, що виникають в період отроцтва та в більш ранні вікові періоди. Зростання проявів агресивності в пубертатному періоді, коли відбувається соціалізація й становлення особистості, формуються міжособистісні відносини, виробляються морально-етичні принципи, викликає особливу тривогу всього суспільства.
Причини агресивності.
Дослідження в області вивчення дитячої агресії показують, що на формування даної особливості впливають:
- негативізм близьких (відчуженість, байдужість, постійна критика);
- байдуже ставлення, ігнорування агресивних проявів дитини щодо інших дітей та дорослих (фактично заохочення агресивної поведінки);
- суворість дисциплінарних впливів (фізичне покарання, психологічний тиск, приниження);
- соціальне навчення (приклад дорослих, кіногероїв тощо).
Серед основних причин прояву агресивності підлітків необхідно виділити й особистісні риси (акцентуація характеру, тривожність), установки, систему цінностей.
На формування дитячої агресії може впливати схильність до збудливості нервової системи. Але мова йде тільки про схильність! Практика показує, що на агресивність дитини більше впливають соціальне середовище та її оточення. Агресивна дитина швидше виросте в сім'ї з агресивними батьками, але не тому, що це передається генетично, а тому, що батьки не вміють справлятися зі своєю агресивністю. Тому і не змогли навчити цьому свою дитину. До того ж для дитини агресивна поведінка батьків стає за еталон власної поведінки.
Це, власне, основні причини дитячої агресії, до того ж узагальнені.
Прояви агресивності.
Для підліткового віку характерна зміна форм прояву агресивності.
У дітей 10-16-річного віку переважає фізична агресивність та найменше виражена агресивність непряма.
У підлітків 12-13 років найбільш вираженим стає негативізм, наголошується зростання фізичної, а також вербальної агресії.
Що стосується 14-15-річних підлітків, то на перший план у них виходить вербальна агресивність, проте агресивність фізична та непряма підвищуються несуттєво, так само як і рівень негативізму.
Профілактика і корекція.
Для профілактики підліткової агресивності дуже важливо підтримувати в родині атмосферу теплоти, турботи й підтримки. Відчуття захищеності та впевненості в батьківській любові сприяють більш успішному розвитку дитини. Чим більш впевненим у собі стане підліток, тим рідше буде відчувати гнів, заздрість, тим менше в ньому залишиться егоїзму.
Існують вправи, спрямовані на зміни в емоційній, когнітивній та поведінковій сферах особистості.
1. Вправи, спрямовані на емоційний рівень особистості. Сприяють вивільненню затриманих негативних емоцій, переробленню прихованих образ, розчарувань, проблемних ситуацій, а також навчання соціально прийнятним способам вираження почуттів. У якості прикладу вправ, спрямованих на розрядку гніву й агресивності, можна навести наступні: «Звільнення від гніву», «Емоції», «Листи гніву», «Сеня Крокодил», «Притча», «Фантастична сім'я» та ін.
2. Вправи, спрямовані на когнітивний рівень особистості. У зв'язку з тим, що в агресивних підлітків слабо розвинений контроль над своїми емоціями, в корекційній роботі з ними дуже важливо сформувати навички контролю та управління ними, навчити прийомам саморегуляції, які дозволять зберегти певний емоційний стан в проблемній ситуації. Крім цього, розвиток емпатії, а також усвідомлення власного світу й почуттів інших людей є важливими завданнями в корекційній роботі з агресивними дітьми. В даному напрямку використовуються вправи на встановлення певних правил, які допоможуть впоратися з власним гнівом, проявами агресивності, на закріплення цих правил (навичок) у рольовій грі, на програвання, протилежних агресивним, ролей. Приклади вправ: «Поганий-хороший учень», «Правила», «Чарівний базар», «Бесіда про поведінку» та ін.
Оскільки в агресивних підлітків відзначається високий рівень м'язової напруги (особливо вона висока в області рук, обличчя, шиї, плечей, грудної клітини та живота), існують релаксаційні вправи, виконання яких допомагає заспокоїтися, краще усвідомити свої почуття та дії, дозволяє заволодіти навичками саморегуляції. Наприклад, це вправи: «Аутотренінг», «Релаксація», «Надувна лялька».
3. Вправи, спрямовані на поведінковий рівень особистості. В силу своїх характерологічних особливостей підлітки з високим рівнем агресивності мають досить обмежений набір поведінкових реакцій на проблемну ситуацію. Як правило, в проблемній ситуації вони дотримуються силових моделей поведінки, які, з їх точки зору, носять захисний, оборонний характер. Тому в корекційні завдання входить навчання бачити різні способи поведінки в проблемній ситуації, а також формування навички конструктивної поведінки для розширення спектру поведінкових реакцій в проблемній ситуації та мінімізації деструктивних елементів у поведінці. Вправи, що сприяють вирішенню поставлених описаних завдань можуть бути, наприклад, такими: «Шляхетний вчинок», «Бесіда про поведінку», «Непроста ситуація», «Історія з братами» та ін.
При корекційній роботі з агресивними підлітками, для впливу на емоційну, когнітивну й поведінкову сфери особистості необхідно проводити корекцію в наступних напрямках:
- відреагування гніву та в цілому сітуації, яка травмує;
- навчання прийнятним формам вираження негативних емоцій;
- розвиток емпатії;
- розвиток позитивної самооцінки;
- розширення спектру поведінкових реакцій в проблемній ситуації, зняття деструктивних компонентів в поведінці.