Вивчаючи особистість як унікального індивіда, психологи звертають увагу, вперш за все: на поведінку, емоції та мислення. Існує багато теорій про складові, що формують особистість, про її розвиток. Нагадаємо, що особистість – це людина з індивідуальними характеристиками, які притаманні тільки їй та частіше всього залишються незмінними упродовж її життя.
Теорії особистісних рис звертають нашу увагу та наголошують на тому, що ми відрізняємося один від одного. Вони кажуть нам про те, що кожна людина – унікальна та неповторна. Сукупність певних характеристик обумовлює формування певного типу поведінки.
В даний час широко поширеною є думка, що теорії рис є найбільш корисним засобом вивчення особистості. Хоча існує значно менше згоди з приводу того, яка саме з цих теорій найбільш прийнятна. Існують кілька опитувальників, які забезпечують надійність та валідність вимірювання головних особистісних рис.
У психології розроблено декілька теорій особистісних рис:
- теорії рис особистості, які представлені концепціями Г. Олпорта, Дж. П. Гілфорда, Г. Ю. Айзенка, Р. Б. Кеттелла, Р. Мейлі, В. А. Ядова, О.Г. Шмельова;
- теорія «Великої п’ятірки» В. Нормана та його колег;
- теорія «Темної тріади» Д. Л. Паулхауса;
- теорія «Світлої тріади» С. Б. Кауфмана та інші.
Риси як психологічна категорія.
Обмеженість узагальнення типологічного аналізу, який часто піддавався критиці, спричинила перехід до виділення рис при вивченні індивідуальних відмінностей. Це дає нам змогу розуміти, що кожна людина є унікальною, тому що, як ми знаємо, рисою називають якості, які є стійкими, властиві цій особистості й проявляються в різних ситуаціях. Тобто про риси можна говорити тільки в разі міжситуативної стійкості: адже кожна людина хоча б раз в житті робить вчинки, які можна назвати добрими, чесними, благородними, однак це не означає, що можна прогнозувати її подібну поведінку і в подальшому. Нагадуємо, що риси являють собою не типові для всієї групи, а найбільш відмінні риси окремої людини [9].
Теорія рис розроблялася засновником ідіографічного підходу до особистості Г. Олпортом. Його підхід вимагає глибокого та постійного інтересу до вивчення й аналізу одиничного випадку протягом тривалого часу. При цьому перевага віддається спостереженню у повсякденних ситуаціях, тому лонгітюдні дослідження – необхідність.
Послідовники ідіографічного підходу вивчають унікальні, а не універсальні феномени. Оскільки визнано, що кожна людина неповторна, психолог повинен користуватися такою теорією та методами, які зберігають й виявляють її індивідуальні відмінності [2].
Г. Олпорт виділив наступні вісім основних характеристик рис особистості:
- Риса особистості – це не тільки номінальне, а й реальне позначення. Тобто вони дійсно існують в людях, а не є результатом теоретичних викладок.
- Риса особистості є більш узагальненою якістю, ніж звичка. Звички, об'єднуючись, зливаються в риси.
- Риса особистості є рушійним елементом поведінки. Тобто риси схиляють людину створювати або шукати ситуації, в яких вони можуть проявитися.
- Існування рис можна встановити емпірично. І хоча вони не піддаються безпосередньому спостереженню, психологічні методи дозволяють їх виявити.
- Риса особистості лише відносно незалежна від інших рис. Перекриваючись, вони проявляються в ще більш узагальнених характеристиках поведінки.
- Риси особистості не є синонімом моральної або соціальної оцінки. І негативний полюс вираженості риси – це не завжди «погано», а позитивний – не завжди «добре».
- Рису можна розглядати або в контексті особистості, у якій вона виявлена, або за її поширеністю в суспільстві.
- Неузгодженість деяких вчинків з рисою не є доказом її відсутності у людини [9].
На початку своєї роботи Г. Олпорт розрізняв між собою загальні (вимірювані, узаконені) риси як характеристики, що відрізняють одну групу людей від іншої в межах даної культури, та індивідуальні (морфологічні), які не допускають порівняння з іншими людьми. Останні пізніше назвав як індивідуальні диспозиції [3].
Він визначив три категорії таких рис:
- кардинальна диспозиція – центральна риса, яка обумовлює всю поведінку, властива лише небагатьом особистостям;
- центральні диспозиції – поширені характеристики, які легко виявляються оточенням;
- вторинні диспозиції – менш помітні та менше впливають на поведінку, риси особистості [1].
У психології використовують такі методи виокремлення рис:
1. Концептуалізація. Пошук рис, що відповідають теоретичним уявленням (Ф. Гальтон, О. Лазурський). Теоретично можна сконструювати будь-яку психологічну якість, однак при цьому слід: добирати переважно прості властивості; звертати увагу на властивості, наділені варіативністю у різних людей; вивчати найпоширеніші властивості; добирати властивості, що мають багато зв'язків з іншими якостями.
2. Психосемантичний метод. Він побудований на семантичній подібності психологічних якостей. Кожна людина володіє власним семантичним простором, основними вимірами в якому є сила, активність та оцінка. Тому будь-який об'єкт (явище), незалежно від свого бажання, людина сприймає як сильний - слабкий, активний - пасивний, добрий - злий. Оцінювання здійснюється неусвідомлено, проте психосемантичні методи (Ч. Осгуда) дають змогу виявити взаєморозташування об'єктів семантичного простору. Можна отримати інформацію про ті властивості, з якими були «зчеплені риси», і ті, які їм протиставлені або ортогональні (незалежні).
3. Факторний аналіз. Необхідний переважно для виявлення характеристик, які не піддаються безпосередньому спостереженню, проте можуть впливати на цілий «пласт» властивостей. Риси не обов'язково характеризують особистісні властивості, вони можуть також описувати й інтелект (Р.-Б. Кеттелл і Г.-Ю. Айзенк). Факторний підхід вивчає риси, які Г. Олпорт позначав як «загальні», і встановлює проміжний між номотетичним та ідіографічним масштаб розгляду людської індивідуальності [2].
Три виміри особистості Г. Айзенка.
Теорія Айзенка побудована за типом ієрархїї та описує три властивості, притаманні всім людям. Спочатку він був переконаний в тому, що для опису варіативності людської поведінки не слід використовувати більше трьох суперрис, Г. Айзенк виділив спочатку два основні фактори особистості: Е (екстраверсію / інтроверсию) і N (невротизм / емоційну стабільність), які є незалежними одна від одної, а поєднуючись, призводять до утворення чотирьох типів особистості. Проте надалі Г. Айзенк додав до вже виділених ще один фактор Р (психотизм / сила Супер-Его). При цьому він припускав дуже широку варіативність проявів особистості всередині кожного з факторів (власне, тому він і говорив про типи, а свої базові вимірювання називав біологічними диспозиціями особистості) [8].
Головним внеском Айзенка в галузь факторного аналізу була розробка техніки критеріального аналізу, яка дала можливість максимально виділяти конкретні критеріальні групи ознак.
Також важливим концептуальним положенням Айзенка є ідея про те, що спадковий фактор обумовлює відмінності людей за параметрами реактивності автономної нервової системи, швидкості та міцності умовних реакцій, інакше кажучи по генотипічному й фенотипічному показникам, як базису індивідуальних відмінностей у проявах невротизму, психотизму та екстраверсії / інтроверсії [9].
Для діагностики структури особистості за Айзенком існує стандартизований опитувальник.
Теорія рис особистості Р. Б. Кеттелла.
Р. Кеттелл вважається одним з головних співрозробників теорії рис особистості. Йому належить ідея використовувати математико-статистичний апарат факторного аналізу для доказу існування рис особистості та їх незалежності один від одного [6].
Він вважає, що риси – це своєрідні психічні структури, які виявляються тільки в поведінці. Риса проявляє себе як відносно постійна тенденція реагувати в різний час та в різних ситуаціях певним чином.
Риси особистості відображають стійкі й передбачувані психологічні характеристики і, безумовно, є найбільш важливими в концепції Кеттелла.
Описуючи особистість, Р. Кеттелл виокремив:
- поверхневі риси – це сукупність характеристик поведінки, які можна спостерігати в зв'язці один з одним. Поверхневі риси управляються вихідними та мають менше значення при аналізі поведінки людини;
- вихідні риси – це базисні структури, складові блоки цілої особистості. Значимість вихідних характеристик підкреслюється їх постійністю та закономірностями прояву в поведінці.
Використовуючи кластерний та факторний варіанти аналізів для обробки списку, створеного Г. Олпортом, Р. Кеттелл виділив дванадцять факторів, а потім включив чотири додаткових, які, на його думку, повинні були з'явитися. Результатом стала гіпотеза, що індивіди описують себе та один одного відповідно до 16 різних незалежних факторів. Ґрунтуючись на цих факторах, Р. Кеттелл створив опитувальник «Шістнадцять особистісних факторів» (16PF) [7].
Система породжуючих рис особистості (початкових), за Кеттеллом, неоднорідна й охоплює:
- конституційні (темпераментальні) риси, що визначають реагування: реактивність, швидкість та енергію реакцій особистості на стимули середовища;
- здібності, що впливають на ефективність реагування;
- динамічні риси, що належать до рушійних сил реакцій. Їх поділяють на два класи: ерги – вроджені риси, які мотивують поведінку людини, і сентименти, що формуються під впливом соціокультурних норм та включають також прояви інтересів, атитюди.
Як і Г. Олпорт, Р. Кеттелл впевнений в тому, що має сенс класифікувати риси на загальні та унікальні. Загальні риси – це такі, які присутні в різному ступені у всіх представників однієї і тієї ж культури. Наприклад, самооцінка, інтелект та інтроверсія відносяться до загальних рис. І навпаки, унікальні риси – це такі, які є лише у небагатьох або взагалі у когось одного. Кеттелл передбачає, що унікальні риси особливо часто виявляються в сферах інтересів та установок [7].
Модель Великої п'ятірки.
Сучасні дослідники, які вивчають індивідуальні відмінності особистості, вважають, що в теорії Айзенка замало рис особистості, а в теорії Кеттелла навпаки занадто багато. Більшість психологів згодні з тим, що риси, які складають особистість людини, можуть бути представлені у вигляді ієрархії. В ієрархічній моделі особистості «Велика п'ятірка» – п'ять основних рис [8].
Нова факторна теорія особистості була створена в кінці 80-х рр. в рамках так званої «лексичної моделі», що продовжує дослідження (Г. Олпорта, Р. Б. Кеттелла, Л. Терстоуна). Основна ідея даного підходу полягає в тому, що всі суттєві психологічні та поведінкові відмінності обов'язково фіксуються в мові. Обмеження підходу полягає в тому, що важко визначити співвідношення між собою різних характеристик без введення «вертикального» та «горизонтального» вимірювань, які задають основу ієрархії всередині системи особистості. Модель заснована на тих змінних, які найбільш популярно представлені в мові. «Мовну особистість» представляють складеною з 5 найбільш стійко визначених чинників. До них можна віднести наступні:
- екстраверсія (залученість), рівень комунікабельності людини;
- доброзичливість (приємність), рівень позитивної соціальної поведінки;
- сумлінність (надійність), рівень організованості;
- емоційна стабільність, розслабленість, врівноваженість, стійкість або нейротизм, нервозність, пригніченість, дратівливість;
- культурність, відкритість до досвіду, спонтанність, креативність або обмеженість, буденність, вузькість інтересів, рівень уяви.
До теперішнього часу п’ятифакторна модель або Модель Великої П'ятірки (FFM, five factor model) отримала своє підтвердження і завдяки психометричним дослідженням. Вона є найбільш розробленою, тому що виділені фактори мають високу конвергентну валідність, проявляючись у різних підходах [4].
Емпіричне дослідження особистісних рис.
Нами було проведено дослідження особистісних рис однієї із груп студентів університету ОНПУ. Соціально-демографічні дані нашої вибірки становлять: 50 % респондентів жіночої статі, 50 % – чоловічої. Вікова категорія: 21,4 % респондентів 19 років, 21,4 % – 20 років та 57,2 % – 22 роки.
В якості інструментарію були обрані такі методики:
1. П'ятифакторний опитувальник особистості, розроблений у 1983-1985 рр. американськими психологами Р. МакКрае й П. Коста, якого цілком достатнього для адекватного опису психологічного портрету особистості за допомогою п'яти незалежних змінних (нейротизм, екстраверсія, відкритість досвіду, співпраця, сумлінність).
2. Короткий опитувальник Темної тріади (SD3) в адаптації М. С. Єгорової, М. О. Ситникової, О. В. Паршикової. Тест спрямований на виявлення якостей темної тріади, сукупністі трьох негативних, зловмисних рис особистості: макіавеллізм (маніпулювання в особистих цілях, цинізм); нарцисизм (егоцентризм, самозакоханість, відсутність емпатії); психопатія (асоціальність, імпульсивність, безсердечність), є російськомовною адаптацією тесту Short Dark Triad (SD3).
Рис. 1. Показники основних факторів FPQ у студентів ОНПУ
Аналіз даних за методикою «П'ятифакторний опитувальник особистості» (FPQ) Р. МакКрае й П. Коста, дозволяє нам зіставити особистісний портрет студентів.
За першим фактором «Екстраверсія - інтроверсія» високий рівень становить 14 %, середній – 72 % та низький – 14 %, тому ми можемо сказати, що наші респонденти направлені на екстравертованість. Студентів можна охарактеризувати як товариських, що люблять розваги й колективні заходи, що мають велике коло друзів та знайомих, які відчувають потребу спілкування з людьми, з якими можна поговорити і приємно провести час.
За другим фактором «Прихильність - відособленість» (М = 52) один із вищих середніх показників. Високий рівень становить 57 %, середній – 36 % та низький – 7 %, показники визначають позитивне ставлення випробовуваних до людей. Такі особи відчувають потребу бути поруч з іншими людьми. Як правило, це добрі, чуйні люди, вони добре розуміють інших людей, відчувають особисту відповідальність за їх добробут, терпимо ставляться до недоліків інших людей.
Третій фактор «Самоконтроль - імпульсивність» (М = 53) середній показник. Високий рівень становить 72 %, середній – 14 % та низький – 14 %. Респонендентам притаманні такі риси особистості, як сумлінність, відповідальність, обов'язковість, точність та акуратність в справах. Вони люблять порядок та комфорт, наполегливі в діяльності та зазвичай досягають в ній високих результатів.
За четвертим фактором «Емоційна стійкість - нестійкість» високий рівень становить 14 %, середній – 43 % та низький – 43 %. Такі особистості самодостатні, впевнені у своїх силах, емоційно зрілі, сміливо дивляться в обличчя фактам, спокійні, постійні у своїх планах та уподобаннях, які піддаються випадковим коливанням настрою.
По п'ятому фактору «Експресивність - практичність» (М = 54) найвищий середній показник, високий рівень становить 71 %, середній – 29 % і низький – 0 %. Респонденти задовольняють свою цікавість, проявляючи інтерес до різних сторін життя. Вони легко навчаються, але недостатньо серйозно ставляться до систематичної наукової діяльності, тому рідко досягають великих успіхів в науці.
За всіма основними показниками методики варіативність є меншою за 0,33, тому ми можемо стверджувати, що всі показники є характерними для цієї вибірки.
За опитувальником Темної тріади (SD3) в адаптації М. С. Єгорової, М. О. Ситникової, О. В. Паршикової, ми можемо дізнатися про наявність та виразність негативних рис у студентів.
Рис. 2. Показники темних рис особистостей
За шкалою «Макіавеллізм» високий рівень становить 7 %, середній – 86 % та низький – 7 %. Середній рівень макіавеллізму демонструє основна маса випробовуваних. На середньому рівні макіавеллізму відбувається, в основному, уникнення негативних наслідків, огородження себе від них будь-якими способами. Маніпуляція чітко обмежена необхідністю ситуації, рідше свідомим впливом, але часто не для особистої вигоди, а з соціальних міркувань.
За шкалою «Психопатія» високий рівень становить 7 %, середній – 43 % та низький – 50 %. Особистості з психопатичними рисами зарозумілі, відкрито демонструють повну незацікавленість проблемами інших та схильні не тільки до вербальної, а й до фізичної агресії. Вони не володіють основоположною здатністю людини співпереживати почуттям іншого, емпатією, яка втілюється в нашій турботі один про одного. Ми можемо сказати, що респонденти з низьким рівнем мають розумний егоїзм, який, як ми знаємо, не може нашкодити нікому.
За шкалою «Нарцисизм» високий рівень становить 29 %, середній – 64 % та низький – 7 %. Середній рівень свідчить про людей, у яких на перший план в самосвідомості та міжособистісній сфері виходить амбітність, впевненість в собі, конкурентність, перфекціонізм, вони ставлять собі завищені цілі, самоповага для них вкрай цінна, і вони всіляко її оберігають. Завдяки цим особистісним рисам вони володіють здібностями до керівних посад. У них є схильність до отримання позитивного зворотного зв'язку від інших людей, вони завжди чекають визнання своїх заслуг. Їм важливо знати, що вони досягають поставлених цілей та успішні. Таких людей досить багато. Їх адаптація в суспільстві не порушена, а, навпаки, дуже успішна.
Список використаної літератури:
- Гордон Олпорт: диспозициональная теория личности – URL: https://studfile.net/preview/7304726/page:3/
- Ідіографічний підхід до особистості – URL: https://pidruchniki.com/13340203/psihologiya/idiografichniy_pidhid_osobistosti#73
- Концепция черты личности – URL: https://studfile.net/preview/3235081/
- П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ) – URL: https://pidruchniki.com/18340719/psihologiya/pyatifaktorna_model_vivchennya_osobistosti_rrm#493
- Способность, темперамент и динамические черты – URL: https://studfile.net/preview/3235081/page:4/
- Теория черт Р. Кэттелла – URL: https://studme.org/258029/psihologiya/teoriya_chert_kettella
- Теория черт личности Р.Б. Кеттелла. https://studopedia.net/4_11090_teoriya-chetr-lichnosti-rbkettella.html
- Теорія рис Г.-Ю. Айзенка – URL: https://pidruchniki.com/15410104/psihologiya/faktorna_struktura_osobistosti
- Черты как психологическая категория – URL: https://studopedia.net/4_11089_cherti-kak-psihologicheskaya-kategoriya.html