Дуже часто батьки розповідають про те, що на прогулянках із дітьми потрапляють у конфліктні ситуації. Наприклад, на дитячому майданчику.
За моїми спостереженнями, маленькі конфлікти дітей часто переростають у великі конфлікти дорослих. А з огляду на те, що мами (у нашому суспільстві найчастіше це мами) перші кілька років після народження малюка хронічно не досипають та дуже мало відпочивають – ймовірність розпалити конфлікт, а не згасити його, збільшується.
Тому моя головна рекомендація щодо того, як тримати себе в руках та бути спокійною – помічати свою втому на ранніх стадіях й не доводити себе до виснаження. Помітили, що дратуєтесь, кричите на дітей чи нічого не встигаєте – увімкніть режим економії енергії, як на телефоні. Замість трьох страв на вечерю – приготуйте одну просту або замовте готову; замість обов'язкової спільної гри з дитиною, подивіться разом мультфільм; не помийте зайвий раз підлогу та пропустіть прогулянку; попросіть допомоги у друзів, батьків чи чоловіка.
Дитині потрібна не мама, яка все встигає, а щаслива мама.
Далі – увімкніть себе «на зарядку». Напишіть список того, що наповнює вас енергією. Це може бути: зустріч з подругою, вечеря з коханим наодинці, перегляд фільму, шопінг, тренування та багато іншого. Шукайте час та можливість для підзарядки.
Але повернемося до конфліктної ситуації. Якщо так сталося, що уникнути спілкування з неприємною людиною неможливо, ось кілька рекомендацій:
1. Порахуйте до 10-ти.
Я це раджу всім своїм знайомим. Навіть діти користуються цим на ура. Коли дуже хочеться розповісти цій «прекрасній людині», яка вона та куди їй краще попрямувати, глибоко вдихніть й порахуйте подумки до 10-ти. Після цього форма, яку ви оберете для відповіді, швидше за все, зміниться.
2. Ідіть.
Якщо бачите, що людина вас не чує та розмовляти зараз нема з ким, йдіть. Я вважаю, що це не показати слабість, а продемонструвати розум. Якщо дитина була свідком конфлікту – поговоріть із нею про це.
3. Думайте про наслідки.
Насамперед для себе та своєї дитини. Ось зараз ви вчите її виходити з конфліктних ситуацій, вона у майбутньому вас копіюватиме.
4. Говоріть зі співрозмовником так, як хотіли б, щоб говорив з вами він.
Не тикайте незнайомій людині, не ображайте та не підвищуйте голос. Навіть якщо вона робить усе перелічене вище. Суворим рівним голосом скажіть, що з вами так не можна й вести діалог у такому тоні ви не збираєтесь.
5. «Тримати себе в руках» не означає, що ви повинні мовчати.
Говоріть те, що хочете сказати, говоріть про свої почуття та невдоволення. Але вибирайте правильну форму. Важливо не тільки те, що ви говорите, але і як ви це робите.
6. Вислухайте співрозмовника.
Намагайтеся не перебивати та проаналізувати, що він вам каже. Навіть якщо здається, що він несе повну дурницю, вислухайте. Можливо після того, як він виговоритися йому стане легше та можна буде з ним вести діалог.
7. Уявіть собі, як цю ситуацію бачить хтось із боку.
Наприклад, ваша дитина. Або уявіть, як би поводився в цій ситуації хтось, кого ви вважаєте розважливим. Було навіть таке дослідження, коли п'ятирічним дітям пропонували уявити, як би в цій ситуації повівся Бетмен. Така пропозиція допомагала їм дистанціюватися від проблеми та вирішити її.
Під час спілкування з іншими людьми важливо пам'ятати, що ви не завжди можете вибирати, яким буде ваш співрозмовник, яка це людина та як вестиме діалог. Але ви можете вибирати, як самим поводитися.
Згадалося прислів'я: «Ніколи не сперечайтеся з дурнем – люди можуть не помітити між вами різниці».
Чи згодні з ним?