У 1978 році у сфері наукового знання, психологами Матліном та Стангом була описана так звана «Концепція принципу Поліанни». Так буває. Вчені починають серйозно вивчати те, що у процесі життя багато років (іноді століть) дає позитивні результати, описано в художній літературі і, певною мірою, стало психологічним феноменом.
Так сталося і з історією героїні роману культової американської письменниці Елеонор Портер «Поліанна», до якого звернулися автори. Образ дівчинки-сироти Поліанни став центром архетипічного дослідження психологів. Форма її оптимістичного світогляду була досить специфічною. Вона привчила свою свідомість до радості та захоплення з приводу навіть негативних подій життя.
Виведена вченими концепція принципу Поліанни стала одним із професійних інструментів подолання стресу у житті людей. Головне, щоб радість завжди була аргументованою й знаходила вагомі докази, які перетворюють негативну подію на позитивну. Виявилося, що це можливо тоді, коли у душі живе тепле розташування до людей, чуйність, прагнення робити добро іншим. Саме доброті вчить образ «незвичайної дівчинки». Саме в цьому і полягає секрет довгого життя роману.
Невипадково в Україні його включено до шкільної програми з літератури. А в Одесі, невипадково, дівчинка, яка дарує доброту, зробила крок на театральну сцену. В ТЮГу ім. Ю. Олеші у постановці Олени Юзвак відбулася прем'єра п'єси «Поліанна». Постановка дуже своєчасна, жива, тепла, легка й водночас розкриває глибоку людяність та важливість духовно-моральних якостей особистості.
Зайняті у виставі актори майстерно втілюють образи мешканців містечка, які щиро переймаються прагненням Поліанни допомагати нужденним, виявляти безкорисливість, щедрість, великодушність, вміння прощати та терпимість.
З перших днів показу вистава йде з великим успіхом. Її відвідують школярі, батьки з дітьми, цілі сім'ї, самі підлітки та навіть дорослі без дітей.
Вочевидь, зараз усім нам – і дітям, і дорослим, життєво необхідно скористатися принципом Поліанни заради того, щоб, не дивлячись на найважчі обставини життя, зберегти оптимістичну віру у майбутнє і, головне, залишатися людьми.