До постановки незабутнього «Золотого теля» за Ільфом та Петровим неодноразово зверталися багато театрів. Прочитань сатири, що стала класичною, було багато. Проте Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного подарував глядачеві нову знакову виставу.
Вистава дуже музична, легка, оригінальна, з прекрасною хореографією, масою цікавих рішень, чудовими костюмами та навіть справжнім ретро-автомобілем на сцені. Крім перерахованого, постановка безумовно цікава передачею яскравих психологічних типів. Імена та прізвища головних героїв твору давно стали загальновiдомими. Остап Бендер, Шура Балаганов, Паніковський, Корейко, Козлевич, Фунт – персонажі, відомі в соціумі практично за всіх часів.
Створюючи образи головних героїв, акторам довелося пройти досить тонку грань між «смішно, розумно-морально й сумно-аморально». І це, безперечно, вдалося. Фактично, в постановці чудово зіграна сатира, що викриває, і «цілюща» іронія.
Остап Бендер (засл. артист України С. Мільков, Д. Фалюта) романтик-авантюрист, такий собі веселий золотошукач, у характері якого є віртуозна здатність до брехні, якась інфантильна мрія отримати все відразу, не займаючись систематичною працею і від цього, безглуздий й навіть по-своєму привабливий. Для досягнення мети він користується безліччю способів, відомих у психології, як наведення теми, вивідування інформації, комплімент, гра на зближення, перехоплення ініціативи, переконання і, зрештою, прохання.
За класифікацією К. Г. Юнга в глибинній психології, Остапа Бендера можна віднести до типу трикстера, оскільки трикстер – це універсальний архетипічний образ. А конкретніше – колективна Тінь (втілення в людині та суспільстві нижчого, неприйнятного, неусвідомленого), що відбивається не тільки у міфах, а й у шахрайських історіях й навіть у політиці.
Шура Балаганов (А. Кабаков, Я. Селедцов) – наївний шахрай без фантазії, дрібний злодюжка й самозванець, прив'язаний до Остапа Бендера, як дворняжка до господаря, його компаньйон в операції з вилучення грошей у підпільного мільйонера Корейка.
Михайло Самуелевич Паніковський (засл. артист України В. Кондратьєв, А. Мірошниченко) – соціально-історичний образ дрібного провінційного шахрая, збиральний комічний характер, літній персонаж, що викликає усмішку, жалість й співчуття.
Тип підпільного мільйонера Корейка (В. Платов, В. Муращенко) взагалі дав назву психологічному синдрому. Сьогодні «синдром Корейко» легко вгадується у випадках суспільного викриття сучасних корупціонерів. Особливо, за явної невідповідності декларованих ними доходів та фактичних витрат. Наприклад, на феєричний відпочинок у теплих країнах.
Сатира, що викриває, чудово передана і в образі Зіц-голови Фунта (засл. артист України О. Щесняк) – одного з другорядних, але психологічно значущих персонажів. Професія Фунта з дореволюційних часів – номінальний керівник фірм-одноденок, які створюються заради фінансових махінацій. Звучить сучасно. Чи не правда? Людина, яка не вміє нічого, окрім як сидіти у в'язниці за інших. Але це і є його спосіб заробляти на життя.
Зрештою Адам Казимирович Козлевич (С. Богаченко). Людина простодушна, відкрита і чуйна (що походить з селян). Йому цілком достатньо обіцянки здійснити його мрію купити новий автомобіль. Цікаво, що Бендер ставиться до Козлевича без звичайної для нього частки глузливої зарозумілості, з щирою симпатією.
Побачивши на сцені всі ці психологічні типи, глядач впізнає у них цілком реальних знайомців, посміхнеться, відпочине, послухає чудову музику. А ще... стане трошки психологом.
Фото Олена Ксенофонтова