Вплив сексуальних девіацій на психіку людини. PsyMag

Актуальність теми полягає у вивченні комплексного впливу сексуальних відхилень на психічне здоров'я та поведінку людини. Сучасні дослідження виявляють зв'язок між використанням порнографії та збільшенням девіантних фантазій, які можуть частково сприяти девіантній поведінці. Розуміння цих зв'язків є важливим для розробки стратегій профілактики та інтервенцій.

Також, історичний контекст сексуальних девіацій, що раніше розглядались через призму моральності та гріха, сьогодні розглядається в науковому і соціальному аспектах.

Дослідження впливу сексуального насильства на девіантну поведінку серед підлітків також підкреслює значення емоційного компонента у формуванні відхилень у поведінці. Вивчення цих аспектів важливе для глибшого розуміння механізмів, що лежать в основі сексуальних девіацій, та їх впливу на психіку.

Означення та класифікація сексуальних девіацій

Сексуальні девіації, відомі також як парафілії або сексуальні перверсії, описують широкий спектр сексуальних поведінок, які значно відрізняються від загальноприйнятих суспільних стандартів чи норм. Ці поведінки можуть включати незвичайні активності та інтереси, деякі з яких можуть бути юридично неприйнятними чи можуть викликати соціальне засудження [1].

Основні характеристики сексуальних девіацій:

Нетипова сексуальна активність або фантазії – девіації можуть включати незвичні види сексуальної стимуляції або об'єктів привабливості, які зазвичай не вважаються частиною нормативної сексуальної поведінки.
Варіації в сексуальному потягу – девіації можуть включати зміни в напрямку або інтенсивності сексуального потягу, які відрізняються від традиційних форм сексуальної активності.
Соціальне та культурне значення – сексуальні девіації часто оцінюються з урахуванням культурних та соціальних норм. Те, що в одному суспільстві вважається девіантним, може бути прийнятним в іншому.
Сексуальне збудження як основний компонент – відмітною рисою сексуальних девіацій є сексуальне збудження, пов'язане з нетиповою поведінкою або фантазіями. Це може включати аномалії в об'єктах сексуального бажання або в способах досягнення сексуального задоволення.

Класифікація сексуальних девіацій, відомих також як парафілій, відбувається за різними категоріями, залежно від особливостей сексуальної поведінки чи пристрастей. Основні види, які визначені в DSM-5 (Діагностичний і статистичний посібник психічних розладів), включають [2]:

педофілія – сексуальна привабливість до дітей, які не досягли пубертату;
ексгібіціонізм – бажання показувати свої геніталії незнайомим людям;
вояжеризм – сексуальне збудження від спостереження за іншими людьми, що займаються інтимними або приватними діями;
сексуальний садизм – отримання задоволення від спричинення болю чи страждань іншим особам;
сексуальний мазохізм – отримання задоволення від власного болю чи страждань;
фротеризм – сексуальне задоволення від торкання чи тертя об іншу людину в громадських місцях;
фетишизм – сексуальна фіксація на несексуальних об'єктах або конкретних частинах тіла;
трансвестизм – збудження від одягання в одяг протилежної статі.

Важливо розуміти, що класифікація сексуальних девіацій не є статичною і може відрізнятися в залежності від культурних та суспільних стандартів. Деякі девіації, які раніше вважалися патологічними, з часом можуть бути переоцінені в контексті зміни соціальних норм й відношеняя до сексуальності.

Психологічні теорії виникнення сексуальних девіацій

Психологічні теорії виникнення сексуальних девіацій розглядають різні аспекти й фактори, які можуть впливати на розвиток цих відхилень.

Теорія саморегуляції у контексті сексуальних девіацій припускає, що основною причиною таких відхилень є проблеми з саморегуляцією, особливо у сфері сексуальних імпульсів і бажань. Особи з сексуальними девіаціями часто мають труднощі з контролем своїх сексуальних імпульсів або бажань. Це може включати нездатність визначати або виконувати адекватні стратегії самоконтролю.

Недостатня саморегуляція може призводити до сексуальної поведінки, яка відхиляється від соціальних норм і стандартів. Це може включати неадекватну оцінку наслідків своїх дій, ведучи до ризикованої або девіантної поведінки. Знижена саморегуляція може бути пов'язана з підвищеною імпульсивністю та сексуальним збудженням, що призводить до девіантної сексуальної поведінки. Недоліки в саморегуляції можуть впливати на міжособистісні взаємодії, зокрема у сексуальних стосунках, призводячи до неправильної інтерпретації соціальних сигналів або недоречної сексуальної поведінки.

Теорія саморегуляції важлива для розуміння етіології сексуальних девіацій та розробки ефективних методів лікування, які зосереджуються на підвищенні саморегуляції та самоконтролю в осіб із такими відхиленнями.

Психоаналітична теорія, заснована на роботах Зигмунда Фрейда, пропонує глибокий аналіз сексуальних девіацій через призму невирішених психічних конфліктів, які часто беруть початок у дитинстві. Фрейд вважав, що багато сексуальних девіацій виникають через невирішені конфлікти в ранньому віці.

Наприклад, Едіповий комплекс – це стадія, коли дитина виявляє сексуальну привабливість до батька протилежної статі та ворожість до батька тієї ж статі. Невирішений Едіповий комплекс може призвести до різних сексуальних девіацій у дорослому віці.

Фрейд вважав, що сексуальний розвиток людини проходить через кілька стадій (оральну, анальну, фалічну, латентну та генітальну). Неадекватне або надмірне задоволення на будь-якій із цих стадій може призвести до фіксації, що, своєю чергою, може викликати сексуальні девіації.

Фрейд також розглядав ідею сублімації, процесу, у якому невиражені сексуальні імпульси перетворюються на соціально прийнятні діяльності. Неадекватна сублімація або нездатність перенаправити сексуальну енергію може призвести до сексуальних девіацій.

Психоаналітична теорія також підкреслює роль дитячих травм і конфліктів у формуванні сексуальних девіацій. Це може включати емоційне, фізичне або сексуальне насильство, яке впливає на психосексуальний розвиток людини.

Ці аспекти психоаналітичної теорії дозволяють глибше зрозуміти причини та механізми виникнення сексуальних девіацій, пропонуючи комплексний підхід до їх лікування та корекції [3].

Біхевіористські теорії сексуальних девіацій зосереджуються на ролі навчання та умовлювання у формуванні сексуальної поведінки. Вони виходять з припущення, що сексуальні девіації не є вродженими, але розвиваються через процеси соціального навчання.

Сексуальні девіації можуть розвиватися через асоціацію між нейтральним стимулом та сексуальним збудженням. Наприклад, несексуальний об'єкт або ситуація, яка випадково асоціюється з сексуальним задоволенням, може стати об'єктом сексуальної привабливості. Тут поведінка посилюється або зменшується на основі наслідків. Наприклад, якщо девіантна сексуальна поведінка приносить задоволення або уникнення негативних емоцій, вона може бути посилена.

Біхевіористи вказують на важливість соціального середовища та взаємодій з іншими людьми. Сексуальні девіації можуть бути навчені через спостереження та наслідування поведінки інших, особливо в дитинстві або підлітковому віці. Сексуальна поведінка може бути сформована через систему винагород та покарань. Поведінка, яка приносить позитивні винагороди (наприклад, сексуальне задоволення), має тенденцію повторюватися, тоді як та, що веде до негативних наслідків, уникається.

У деяких випадках сексуальні девіації можуть виникати як результат експериментування з різними формами сексуальної поведінки, особливо під час підліткового періоду розвитку.

Ці біхевіористські теорії надають інсайти щодо того, як сексуальні девіації можуть бути сформовані через процеси навчання та умовлювання.

Вплив сексуальних девіацій на поведінку людини

Сексуальні девіації впливають на поведінку людини в багатьох аспектах. Вони можуть варіюватися від легких форм, які мало впливають на повсякденне життя, до серйозних, які здатні радикально змінити поведінку та взаємодію індивіда з суспільством.

Перш за все, сексуальні девіації можуть викликати внутрішні конфлікти та психологічний дискомфорт. Люди з сексуальними девіаціями часто борються зі стигмою та соціальним несхваленням, що може призвести до почуття сорому, вини та ізоляції. Така внутрішня боротьба може впливати на самооцінку та загальний психологічний стан особи [4].

Крім того, сексуальні девіації можуть ускладнити встановлення та підтримку міжособистісних стосунків. Це може стосуватися як романтичних, так і неформальних взаємин. Проблеми в особистих стосунках можуть бути пов'язані з відсутністю розуміння та підтримки з боку партнера, а також з недовірою або страхом з боку особи з девіацією.

Важливо зазначити, що сексуальні девіації можуть мати різний ступінь впливу на поведінку залежно від їх природи та серйозності. Деякі девіації можуть бути відносно безпечними та не впливати на здатність людини функціонувати в суспільстві, тоді як інші можуть призводити до антисоціальної чи навіть злочинної поведінки.

Загалом, сексуальні девіації можуть мати значний вплив на якість життя та соціальну адаптацію людини. Важливим є розуміння та підтримка з боку сім'ї, друзів та професійних психологів, що може допомогти в розв'язанні психологічних проблем, пов'язаних з сексуальними девіаціями й покращити загальний стан особи.

Рис. 1. Шкала статевої зрілості

Вхід

Реєстрація

Відновлення

Дотримуйтесь інструкцій, надісланих Вам на вказаний Email

Угода користувача

Вплив сексуальних девіацій на психіку людини

Означення та класифікація сексуальних девіацій

Психологічні теорії виникнення сексуальних девіацій

Вплив сексуальних девіацій на поведінку людини

Рекомендації щодо профілактики виникнення сексуальних девіацій