«Людина – єдина істота на Землі, яка вміє сміятися. Хоча, якраз у неї, найменше приводів для цього» – Ернест Хемінгуей.
Зараз одеситам, як і тим, кого місто гостинно прийняло у свої обійми, непросто переживати тягар воєнного стану. Але, що б не говорили, а Одеса – місто особливе. Так склалося історично. Переплетена долею своєрідність культур й особливості психології понад ста національностей, які століттями проживали разом, породили свій неповторний дух, свої звички, особливості стосунків, свою неповторну мову і свій гумор. І навіть якщо зараз старих одеситів і по-справжньому одеського в місті вже залишилося мало, це мале дуже допомагає прориватися крізь усі біди з посмішкою.
У Всесвітньому клубі одеситів лунають надихаючі старі одеські пісні у виконанні музикантів, що залишилися від першого складу клезмер-бенду «Мамині діти» (Валерій Черніс, Валентин Куба).
У театрі на Ніжинській триває вистава, поставлена Ігорем Лучінкіним «Бички в томаті», що відкриває дивовижний, ні з чим незрівнянний світ одеських двориків, немов своєрідний екскурс у минуле.
У театрі Юного Глядача дають «Будьте ви щасливі» за п'єсою Олександра Володарського. Це – неймовірна історія про кохання й вивчення мови ідиш, якою 100 років тому говорила третина Одеси.
У театрі Музичної комедії грають улюблені одеситами «12 стільців» та «Золоте теля» за Ільфом і Петровим.
А в театрі «Маски», як завжди, б'є рекорди популярності улюблене «Руде місто» за оповіданнями Георгія Голубенка.
І ось – нова яскрава подія. «Маски» відновили дотепну й запальну комедію «Моцарт і Сальєрі» за п'єсою Бориса Барського.
Авторів, які народилися в Одесі, вирізняє не тільки своєрідний гумор, а й особливий спосіб художнього формотворення, що призводить до змішування смислів і навіть жанрів. Що це таке: пародія, комедія, трагедія? Як це взагалі назвати – гумор, іронія, сатира, пародія? Що це таке смішне? Одразу, мабуть, і не відповіси. Вочевидь, тому жителі інших міст і країн не завжди розуміють наш гумор. Але наш найпопулярніший та найсмішніший гумор завжди народжувався у важкі часи.
Згадую улюблену фразу одного старого одесита про Другу світову війну: «Так. Було страшно. Але не так страшно, щоб таки боятися». Наш гумор – це гумор парадоксів. І поки що в Одесі не втратили здатність жартувати.
Перша прем'єра комедії «Моцарт і Сальєрі» відбулася ще у 2007 році, була показана в кількох містах і мала великий успіх. Тоді виконавцями ролей були Борис Барський, Володимир Комаров і відомий джазовий музикант Юрій Кузнєцов. Після відходу з життя Ю. Кузнєцова у 2016 році, п'єсу зняли з репертуару.
А 8 жовтня 2023 року відбулася прем'єра відновленої вистави з новим складом акторів – Борис Барський, Валерій Швець, Ірина Глушакова та відомий джазовий музикант і композитор Вадим Бессараб. Виставу присвятили пам'яті незабутнього Юрія Кузнєцова.
І знову на сцені театру «Маски» химерно і контрастно поєднувалися цілком реальні життєві моменти й фантастичні сюжетні рішення, що подарували сміх глядачеві.
Зрозуміло, що в житті Моцарт, Сальєрі та Бетховен ніколи не пили разом до ранку, не рятувалися вранці від важкого похмілля й не сперечалися через жінок. Але саме те, як вони комічно чи трагікомічно спілкуються у п'єсі, дуже смішно. Смішно, бо на сцені, як у карикатурі, загострюються знайомі правдоподібні життєві стосунки. Іноді, на межі пристойності, у вигляді гіперболи й алогізму. Але смішно. Це добрий сміх. Він необхідний глядачеві. Навіть просто сміх заради сміху відновлює те, що руйнує в людині війна.
У підсумку, неординарний сюжет, блискучий акторський склад і маса несподіваних сюрпризів викликали у глядачів фурор й стали новою радістю.
Ось так, як у всі часи, гумор допомагає одеситам долати важкі часи з посмішкою. Не забувайте посміхатися. Навіть через клубок у горлі. Всупереч усьому.