Дослідження емоційного вигорання у музикантів різних спеціальностей

Дата публикации:  21 июня
4

Якісне виконання професійної діяльності вимагає від музикантів активізації психічних процесів, концентрації уваги, соматичного і психічного здоров’я. Важливу роль у процесі професійної підготовки музиканта-виконавця відіграє сформована готовність до концертного виступу, яка містить професійну підготовленість, готовність концертної програми, а також сформовану завадостійкість у процесі концертного виступу.

Професійна діяльність музиканта, через насиченість стресовими факторами, вимагає від фахівця потужних резервів самоорганізації, і саме тому вона належить до найбільш напружених в емоційному плані видів праці.

Якщо музикант-виконавець не володіє навичками самоналаштування, емоційною стійкістю, стійкістю уваги, саморегуляцією, то наслідком довготривалого стресу може стати синдром професійного вигорання.

У психологічній науці феномен емоційного вигорання вперше розглянув американський психіатр Г. Фрейденбергер, який вивчав психологічні стани здорових людей, що перебувають у тривалому соціальному контакті з емоційною напругою.

У нашій статті емоційне вигорання розглядається в контексті професійного стресу, який, у свою чергу, розгортається протягом чотирьох етапів. Перший етап передбачає початковий стрес у робочій ситуації. Другий етап характеризується зміною сприйняття під час переживання стресу. Третій етап включає основні реакції організму на стресову ситуацію, а четвертий – визначає наслідки самого стресу.

Вчені вважають, що синдром емоційного вигорання, характерний для четвертої стадії, тобто є наслідком тривалого впливу стресу.

На сьогодні основними ознаками професійного вигорання музикантів, у тому числі вокалістів та інструменталістів, є:

  • відсутність сенсу займатися музикою;
  • неможливість припинити думати про музичну практику;
  • відчуття провини, коли немає практики або не виконується робота;
  • досягнення здаються менш важливими та не приносять задоволення;
  • присутня дратівливість, коли інші музиканти здаються задоволеними своєю роботою.

З метою визначення емоційного вигорання у музикантів різних спеціальностей (вокалісти та інструменталісти) було проведено дослідження. До участі у дослідженні було залучено 30 осіб (12 інструменталістів та 18 вокалістів). Вік респондентів склав 26-30 років, стаж роботи понад 5 років.

В межах дослідження використовувались такі методики: Діагностика рівня емоційного вигорання В. В. Бойко; Діагностика професійного вигорання К. Маслач, С. Джексон, в адаптації Н. Е. Водоп'янової; Копінг-поведінка в стресових ситуаціях С. Норман, Д. Ф. Ендлер, Д. А. Джеймс, М. І. Паркер, в адаптації Т. А. Крюкової.

За результатами методики діагностики рівня емоційного вигорання В. В. Бойко було виявлено, що синдром емоційного вигорання сформувався у 16 музикантів (53,34 %), у 10 музикантів синдром емоційного вигорання в стадії формування (33,33 %), та лише у 4 – не сформувався (13,33 %).

Результати методики діагностики професійного вигорання (К. Маслач, С. Джексон, в адаптації Н. Е. Водоп'янової) показали, що емоційне виснаження інструменталістів проявляється на середньому рівні у 66,67 % респондентів, майже у третини виявлено високий рівень (33,33 %). Респонденти з низьким рівнем емоційного виснаження відсутні. Деперсоналізація у 58,34 % інструменталістів виражена на високому рівні. Середній рівень виявлено у 33,33 % респондентів. Редукція особистих досягнень на низькому рівні відсутня, середній рівень виявлено всього у 8,34 % респондентів, а високий – 91,66 %. 

Емоційне виснаження вокалістів на середньому та високому рівні виражено в однакової кількості респондентів – 44,45 %, низький рівень – 11,11 %. Високий рівень деперсоналізації виявлено практично у половини респондентів (55,56 %), середній рівень визначено у 27,78 %, а низький – 16,66 %. Редукція особистих досягнень на низькому рівні у 16,66 % респондентів, середній рівень у 27,78 %, а високий – 55,56 %. 

Порівнюючи інструменталістів та вокалістів можна побачити, що останні дещо менше схильні принижувати власні досягнення. Також, можемо зробити висновок, що професійне вигорання вокалістів та інструменталістів виражено на досить високому рівні.

Щодо результатів дослідження за методикою копінг-поведінки в стресових ситуаціях (С. Норман, Д. Ф. Ендлер, Д. А. Джеймс, М. І. Паркер, адаптований варіант Т. А. Крюкової) в інструменталістів найбільше переважає копінг, що спрямований на емоції (58,33 %). Копінг, що спрямований на рішення задач мають (33,33 %) та 1 особа має копінг, що спрямований на уникнення.

У вокалістів найбільше переважає емоційний копінг (61,11 %), копінг на рішення задач (11,11 %) та копінг на уникнення (27,78 %).

Отже, копінг-стратегії інструменталістів та вокалістів суттєво не відрізняються. А копінг, спрямований на емоції, виявляється не дуже ефективним, оскільки робота музикантів постійно наповнена емоційними стресовими факторами.

В результаті проведеного дослідження було з’ясовано, що музиканти обох спеціальностей відчувають напруження, незалежно від того, знаходяться вони у ситуації емоційної напруги, чи ні. Існує гостра необхідність створення спеціальних програм, які б навчали музикантів іншим видам копінгу, сприяли подоланню та профілактиці емоційного вигорання у музикантів.