Функціональний зв'язок мотивації досягнень та соціальних страхів

Дата публикации:  29 августа 2018 г.
18

Актуальність вивчення проблеми зв’язку мотивації та емоцій витікає з необхідності уточнення впливу цих психічних явищ на поведінку людини. На сьогоднішній день існує декілька протилежних позицій з питання домінування мотивації та емоцій у регулюванні поведінки людини.

Більшість вчених вважає, що мотивацію досягнення слід розглядати як процес психічної регуляції діяльності, або як систему процесів, які відповідають за спонукання та діяльність. Виходячи з цього, виникає необхідність у вивчені чинників, що активізують та регулюють мотивацію. Багато вчених (В. Г. Асєєв, Г. О. Вартанян, В. К. Вілюнас, К. Ізард, О. М. Леонтьєв, М. Ш. Магомед-Емінов, А. Маслоу, О. П. Саннікова, Х. Хекхаузен, О. Я. Чебикін та ін.) вказують на дуже важливу роль, яку емоції (задоволення, страх, радість та ін.) відіграють в мотивації. З одного боку, емоції розглядаються як складові мотиву, з іншого – самі емоції розглядаються як мотив. Підкреслюється роль емоцій в активізації та регуляції процесу мотивації. Проте характер впливу мотивації досягнень на переживання емоцій залишається недостатньо вивченим.

Так само недостатньо розкритим залишається питання впливу емоцій на мотивацію. Зокрема, не розкритим залишається питання про взаємозв’язок мотивації досягнення та соціальних страхів, проте вивчення цих феноменів в єдності дозволяє розкрити складні механізми, що регулюють соціальну поведінку особистості, її залежність від соціальних оцінок. Крім того, результати дослідження цього питання можуть сприяти розумінню складного психічного явища – мотиваційно-емоційної регуляції поведінки.

Проблематикою соціального страху займалися такі вчені як Г. М. Андрєєва, В. О. Андрусенко, А. Кемпинський, Д. Майєрс, О. О. Прилутська, О. М. Прихожан та інші. Представлена широка та різноманітна класифікація соціальних страхів, описано процес соціалізації страхів, суб’єктивні та об’єктивні причини їх виникнення. Проте на сучасному етапі розробки проблеми відсутнє чітке визначення поняття «соціальний страх». Потребує подальшого наукового вивчення та уточнення питання про виникнення і розвиток соціального страху, про гендерні відмінності та вікові особливості. Якщо вважати соціальний страх одним з регуляторів соціальної поведінки, постає питання про його роль у мотивації поведінки.

У світлі вище сказаного виокремлюється проблема зв’язку мотивації досягнень та соціальних страхів. Це зумовило вибір теми та мети дослідження.

Мета дослідження полягає у визначенні особливостей функціонального взаємозв’язку мотивації досягнень та соціальних страхів.

Завдання дослідження:

  1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз підходів до дослідження проблеми соціального страху, мотивації досягнень та їх взаємодії.
  2. Розробити програму емпіричного дослідження для вивчення особливостей функціонального зв’язку соціальних страхів та мотивації досягнень.
  3. На основі математичного аналізу результатів емпіричного дослідження встановити зв’язки між показниками соціального страху, мотивації.
  4. На основі теоретичного аналізу та результатів емпіричного дослідження розробити модель (схему) зв’язку мотивації досягнень та соціальних страхів.

Об’єкт дослідження – мотиваційна та емоційна сфера особистості.

Предмет дослідження – функціональний взаємозв’язок мотивації досягнень та соціальних страхів.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано комплекс методів дослідження: теоретичні методи (аналіз, узагальнення, класифікація, систематизація), емпіричні методи (спостереження, бесіда, тестування, констатуючий експеримент), математико-статистичні методи обробки емпіричних даних (знаходження вірогідності різниці за критерієм Стьюдента, кореляційний аналіз), корекційно-розвивальні методи (формувальний експеримент).

Для діагностики мотивації досягнень використані: «Стандартизований метод багатомірного дослідження особистості СМИЛ» Л. М. Собчик, «Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху» Т. Елерса, «Методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач» Т. Елерса, методика «Вимірювання мотивації досягнення» А. Мехрабіана. Для діагностики соціальних страхів використані опитувальник «Соціальні страхи» Л. М. Грошевої та колірний тест М. Люшера.

Вибірку дослідження склали студенти Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, Одеської державної академії будівництва та архітектури, Одеського національного політехнічного університету та Одеської державної академії холоду. Всього у дослідженні брало участь 188 осіб (98 дівчат і 90 юнаків).

Проведення дослідження за участю осіб юнацького віку зумовлено загальними уявленнями про те, в юнацькому віці розширюються межі емоційної та мотиваційної сфери особистості. Прояви емоцій стають більш різноманітними. Формуються механізми саморегуляції та психологічного захисту. Змінюється характер страхів. Над біологічними страхами більше домінують соціальні, оскільки соціальне оточення в юнацькому віці набуває найбільш високого значення.

Мотивація набуває чіткої ієрархічної структури. На першій план виходять мотиви, пов’язані з самовизначенням, світоглядом, спілкуванням та досягненням мети. Відбувається розширення у часі сфери спонукання, мотивація втрачає ситуативність та імпульсивність. Таким чином, є можливість вивчення психічного явища, що описується в даній статті, саме в процесі формування.

Теоретичний аналіз літератури проводився у чотирьох напрямах: 1) визначення поняття «соціальний страх», особливостей його переживання, причини виникнення; 2) виокремлення підходів до трактування поняття «мотивація досягнень», особливості її структури, формування та розвитку; 3) узагальнення даних про взаємозв’язок та взаємодію мотивації та емоцій, зокрема мотивації досягнень та соціального страху.

За результатами аналізу літератури з проблеми страхів було виділено два напрями дослідження феномену соціального страху: клінічний та психологічний. Клінічний підхід є характерним переважно для зарубіжної психології, представники якої розглядають соціальний страх як фобію (соціофобія). У психологічному підході виділено три напрямки: страх як властивість особистості, риса індивідуальності та основа для типології особистості; соціальний страх як результат соціалізації та соціальної адаптації особистості; соціальний страх як ситуативне переживання, очікування або передбачення небезпеки. Внутрішні (суб’єктивні) чинники соціального страху вивчаються в рамках психоаналізу та екзистенційної психології, зовнішні (об’єктивні) – в рамках поведінкової психології та вітчизняної соціальної психології.

Аналіз змісту, природи та особливостей прояву соціального страху дозволив встановити, що це психічне явище поєднує в собі ознаки як біологічного страху, так і тривоги. Соціальний страх визначають як передчуття або очікування небезпеки, орієнтоване в майбутнє, як соціально-обумовлену форму психічного реагування та значною мірою раціональний (когнітивний) феномен. Проте, соціальний страх – це відповідь на небезпеку, причому загрозливі об’єкти мають визначений характер, а спогад про небезпеку бере свій початок з минулого травматичного досвіду особистості.

Переживання соціальних страхів пов’язане з усвідомленням події або факту соціальної сфери існування особистості, а також подальшого значення для життя цього факту (події) в контексті мети та задач людини, тобто ця емоція розгортається в межах процесу соціалізації особистості. Соціалізація страху проходить в трьох сферах (як і соціалізація особистості): діяльність, самосвідомість та спілкування.

Узагальнивши позиції різних авторів щодо розуміння змісту поняття, під соціальним страхом ми розуміємо емоцію, яка виникає у відповідь на «соціальну ситуацію загрози», переживається як очікування або передбачення небезпеки (невдачі, критики, втрати та ін.) при виконанні діяльності в певних умовах.

За результатами аналізу теоретико-методологічних позицій відзначимо, що проблема дослідження мотивації досягнень на сьогоднішній день є досить ретельно розробленою. Доволі широко представлений портрет особистості, мотивованої на досягнення успіху та на уникнення невдач. Проте на сьогодення відсутнє чітке та однозначне розуміння цього поняття. Мотивація досягнення, з одного боку, розглядається в рамках вивчення діяльності, як її характеристика або як компонент процесу діяльності, а з іншого – в рамках вивчення особистості – як її властивість. Мотивацію досягнення успіху та мотивацію уникнення невдач розуміють або ж як два протилежні полюси мотивації досягнень, або як незалежні особливості поведінки особистості чи поведінкові стратегії.

В нашому дослідженні ми базуємося на концепції М. Ш. Магомед-Емінова і його розумінні мотивації досягнень як функціональної системи інтегрованих воєдино афектних і когнітивних процесів, що регулюють процес діяльності в ситуації досягнення по всьому ходу її здійснення. В цілому ж мотивацію досягнення можна визначити як один з різновидів мотивації діяльності, пов'язаний з потребою особистості добиватися успіхів і уникати невдач.

Дослідження вітчизняної психології показують, що одним з основних механізмів активізації мотивації досягнення є дуальна мотиваційно-емоційна оцінка ситуації. Емоціям відводиться досить важлива роль у формуванні та актуалізації мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення невдач. Особлива увага приділяється діаді радість-страх.

Якщо слідувати твердженню, що емоція є одним з системних чинників, що впливають на діяльність людини, то лінійний розгляд співвідношення мотиву і емоції не є бажаним. Якщо ж представити процес діяльності у вигляді складної багаторівневої системи і врахувати той факт, що емоція філогенетично є старшою за мотивацію, то логічно припустити, що емоційний компонент повинен бути присутнім на кожному етапі розгортання діяльності і, зокрема, у складі мотиваційного етапу. Крім того, емоція, будучи обов'язковим компонентом мотиву як складного функціонального утворення, впливає на характер формування мотиву і на процес подальшої поведінки.

В свою чергу, мотивація, закріплюючись у рисах особистості, починає впливати на особливості сприйняття зовнішнього світу та реагування, що позначається на особливостях переживання страху.

Ґрунтуючись на теоретичних принципах діяльнісного підходу  (О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн та ін.), спираючись на уявлення про основні етапи розвитку та формування мотивації (В. Г. Асєєв, І. О. Васильєв, М. Ш. Магомед-Емінов та ін.); погляди щодо зв’язку емоцій з мотивацією (В. К. Вілюнас, Є. П. Ільїн, Н. Д. Левітов та ін.) нами розроблена модель дослідження соціальних страхів та мотивації досягнень в їх взаємодії.

Процес діяльності в моделі представлений у вигляді складної багаторівневої системи, що складається з певних рівнів та етапів. Мотиви та емоції є її складовими елементами, які виконують різні функції та проявляються на всіх етапах (рис.1). Так, мотив, поєднуючи між собою мету та потребу, активує процес діяльності, регулює та підтримує необхідний для досягнення мети рівень активності. Потреба особистості представлена у свідомості через стан напруги, який супроводжується емоційним переживанням, та розуміння причини виникнення напруги. Мотив – це система емоційних та когнітивних чинників, а емоції є системою сигналів, через яку потреби відкриваються суб'єкту, указуючи на відповідні їм предмети і дії. Тобто емоції відіграють роль «спонукача», який запускає мотиваційний механізм діяльності.

Рис. 1. Місце емоційного та когнітивного компонентів в схемі розгортання процесу діяльності:

К – когнітивний компонент діяльності; Е – емоційний компонент діяльності ("Е+" – позитивні емоції; "Е-"  – негативні емоції).

Прийняття рішення, програмування та реалізація також відбуваються під впливом когнітивних та емоційних процесів особистості. Когнітивна оцінка результату відбувається завдяки порівнянню результату дії з метою, на основі чого робиться висновок про успіх або невдачу. Усвідомлення успіху або невдачі діяльності та винагорода або покарання, які слідують за ними, зумовлює переживання відповідно позитивних або негативних емоцій. Це стає досвідом особистості.

Виходячи з завдань нашого дослідження, ми зосередились на процесі розгортання мотивації досягнення і його основних етапах: етап ініціації мотивації; етап селекції мотивації; етап реалізації мотивації; етап постреалізації (за М. Ш. Магомед-Еміновим) (рис. 2). На нашу думку, соціальний страх проявлятиметься на всіх етапах цього процесу, відповідно до яких виконуватиме різні функції.

Рис. 2. Схема поетапного розгортання мотивації в процесі діяльності

Емпіричне дослідження зв’язку мотивації досягнень та соціальних страхів складалось з констатуючого та формувального експерименту. Логіка дослідження враховувала необхідність визначення рівнів розвитку та співвідношення мотивації досягнення успіху і мотивації уникнення невдач, видів та кількості соціальних страхів у учасників дослідження, наявності безпосередніх та опосередкованих зв’язків між мотивацією досягнення успіху, мотивацією уникнення невдач та соціальними страхами, специфіки соціальних страхів у осіб з різними рівнями мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення невдач.

За результатами дослідження доведено, що існують відмінності у прояві соціальних страхів в залежності від рівня прояву мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення невдач. З’ясовано, що у осіб з низьким рівнем мотивації досягнення успіху більше вираженим є страх комунікації, у осіб з середнім рівнем – страх втрати, у осіб з високим та дуже високим рівнем – страх самостійності та невдачі і поразки.

Для осіб з низьким рівнем мотивації уникнення невдач провідним є страх самостійності, для осіб з середнім рівнем – страх втрати, для осіб з високим рівнем – страх комунікації, та для осіб з дуже високим рівнем – страх невдачі та поразки та страх неприйняття та пригнічення.

Встановлено, що існує додатній зв'язок між соціальними страхами та мотивацією уникнення невдач. Посилення мотивації уникнення невдач призводить до посилення соціальних страхів, або навпаки, посилення соціальних страхів веде за собою посилення мотивації уникнення невдач. Характер зв’язку та вектор впливу потребує подальшого уточнення. Домінування мотивації досягнення успіху над мотивацією уникнення невдач зменшує соціальні страхи.

Зазначено, що існує нелінійний зв’язок мотивації досягнень зі страхами. При переході від низького до дуже високого рівня мотивації досягнення успіху відбуваються хвилеподібні зміни у кількості випадків діагностики внутрішніх причин станів страху, а кількість випадків діагностики захисної поведінки практично лінійно знижується. В процесі переходу від низького до дуже високого рівня мотивації уникнення невдач відбуваються хвилеподібні зміни у кількості випадків діагностики ролей захисту, та практично лінійне зниження кількості випадків діагностики ситуативних соціальних страхів на момент дослідження. В процесі переходу від схильності до мотивації досягнення успіху до схильності до мотивації уникнення невдач відбувається підвищення соціальних страхів та зниження кількості випадків діагностики станів страху. При підвищенні мотивації досягнення успіху до високого рівня соціальні страхи знижуються. Надто сильне зростання мотивації досягнення призводить до підвищення соціальних страхів. Посилення соціальних страхів відбувається і при підвищенні мотивації уникнення невдач.

На основі результатів експериментального дослідження, в якому було виявлено зв’язок мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення невдач з соціальними страхами, розроблено стратегію формувального експерименту. Мета формувального експерименту – визначити характер впливу розвитку мотивації досягнення успіху на особливості переживання соціального страху.

З’ясовано що соціальні страхи стають перешкодою на шляху розвитку мотивації досягнення успіху, і навіть сприяють посиленню мотивації уникнення невдач. Особливу роль при цьому відіграє соціальний страх самостійності, який за результатами контрольного експерименту, так би мовити, заважав розвитку мотивації досягнення успіху.

Встановлено що розвиток мотивації уникнення невдач сприяє росту соціальних страхів, які в свою чергу сприяють посиленню та затвердженню мотивації уникнення невдач.

Встановлено, що рівень соціальних страхів у учасників впливає на результативність тренінгу. Високий рівень соціальних страхів може знизити ефективність тренінгового впливу і навіть привести до протилежного результату - посилення мотивації уникнення невдач.

З’ясовано, що тренінг мотивації досягнення успіху призводить до зниження випадків непродуктивної захисної поведінки. Тобто з підвищенням мотивації досягнення успіху особистість при виконанні діяльності керується безпосередньо бажанням досягнення мети, орієнтується на сам процес виконання діяльності та досягнення результату, а не концентрується на суспільний думці і бажанні гарно виглядати в очах значимого оточення.

Результати формувального експерименту вказують на складний та неоднозначний взаємозв'язок мотивації досягнення успіху, мотивації уникнення невдач та соціальних страхів.

За результатами констатуючого та формувального експериментів, а також аналізу спостережень за поведінкою учасників тренінгу було визначено функції соціального страху на різних етапах реалізації мотивації досягнень (рис. 3).

Рис. 3. Функції соціального страху на різних етапах реалізації мотивації досягнень

Так, етапові ініціації мотивації досягнення відповідає регулятивно-спонукальна функція соціального страху. На етапі селекції соціальний страх виконує регулятивно-оцінну функцію, на етапі реалізації – регулятивно-стимулюючу, на етапі постреалізації – функцію оцінювання та гальмування діяльності. За умови, що результат діяльності не схвалюється соціумом, соціальний страх на етапі постреалізації стає «продуктом» мотивації.

У підсумку зазначимо, що наведена схема (модель) функціонального зв’язку мотивації досягнення та соціальних страхів, на нашу думку, може бути перенесена на модель взаємозв’язку мотивації та емоцій негативного спектру (а саме, гнів та страх). В свою чергу емоції печалі та радості будуть, на нашу думку, відігравати інші ролі та виконувати інші функції, залежно від етапу розгортання діяльності а, зокрема, мотивації. Це питання потребує окремого вивчення і в цьому ми вбачаємо перспективу подальших досліджень взаємозв’язку мотивації та емоцій.

ЛІТЕРАТУРА:

1.АлтунинаИ.Р. Структура и развитие мотивов социального поведения / Инна Робертовна Алтунина. М.: Изд-во Московского психолого-социального института, 2006. 112 с.

2.Вилюнас В.К. Психология развития мотивации / Витис Казиса Вилюнас. - СПб.: Речь, 2006. – 458 с.

3.ГрошеваЛ.Н. Социальные страхи и их преодоление у верующих и атеистов: дис. … кандидата психол. наук: 19.00.05 / ГрошеваЛарисаНиколаевна. – М., 2004. – 206 с.

4.ИльинЕ.П. Эмоции и чувства / Евгений Павлович Ильин. – СПб.: Питер, 2001. – 752 с.

5.Магомед-ЭминовМ.Ш. Мотивация и контроль за действием / Маддруддин Шамсуддинович Магомед-Эминов. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 144 с.

6.Мотивация и мотивы / [авт. текста Е.Ильин]. – СПб.: Питер, 2003. – 512с.

7.ПрилутскаяОА. Социализация страхов у населения и психологические особенности изменения поведения и отношений / ОА. Прилутская // CREDONEW: теоретический журнал – Режим доступа: http://credonew.ru/content/view/104/23/

8.ЩербатыхЮ.В. Социальные страхи / Юрий Викторович Щербатых // Психологический навигатор: все о психологическом консультировании и психотерапии. – Режим доступа: http://www.psynavigator.ru/articles.php?code=371