0

Ця стаття скоріше для тих, хто ще не стикався з цим методом розвитку себе як особистості, і для тих, хто шукає способи та можливості зробити своє життя наповненим добрими емоціями та досягненнями.

Нині все більше загострюється ситуація стресового стану кожної людини. Військові дії, нестабільна економіка, відсутність гідної оплати праці, складності міжособистісних відносин – все це і не тільки впливає на якість життя людини та створює стан внутрішнього дисбалансу. І тут починається найцікавіше. Людина починає шукати вихід, спосіб полегшити своє життя, впоратися із внутрішніми переживаннями та тривогами. А методів досить багато. Поряд із вже відомими методами (консультації психологів, коучів, тренінги та майстер-класи), з'явився досить новий напрямок – ігри. Вони бувають розважальні, навчальні (бізнес-ігри), тренінгові, коучингові, діагностичні. І всі вони узагальнено називаються «трансформаційні ігри».

Про що це?

Саме час розглянути екологічність цього методу та правила його використання. Також хочеться застерегти від завищених очікувань тих, хто користуватиметься ними на шляху до покращення свого життя.

Почну з того, що поняття «Трансформаційна гра» має на увазі якусь трансформацію – зміна чогось: поглядів, установок, способів поведінки чи мислення.

Звичайно, хочеться отримувати результати швидко, а зусиль докласти менше. І тут якраз може з'явитися фантазія, що за 1-2-3 гри – можливі швидкі та якісні зміни. Начебто ті моделі поведінки та мислення, які формувалися все попереднє життя, можна змінити за кілька годин. Виходить пошук такої собі «чарівної пігулки».

І тепер я розповім, чому це дуже складно зробити.

Річ у тому, що в процесі життя людина, від самого народження стикається з різними складностями та невдачами. Наприклад, немовля, не отримуючи вчасно харчування (а «вчасно» – це коли воно хоче їсти, а не коли за часом належить), не в змозі ще зрозуміти весь зміст виховного процесу й для нього це травма, страх та біль. І вже в цей момент психіка починає захищати свого власника від цього негативу, створюючи для нього різноманітні ілюзії для заспокоєння та можливості адаптуватися до життя. Отже, формуються захисні механізми психіки. На ранніх стадіях розвитку – первинні захисні механізми, більш потужні та необхідні, а далі – гнучкіші, але не менш сильні.

Наприклад, якщо у дитини були жорсткі, холодні батьки чи тато / мама тиран, чи інші ситуації, які травмують – людина цього просто не пам'ятає. Є такий механізм – «витіснення». Вона може не пам'ятати ситуацію, але якщо подібні «картинки життя» миготять у реальності дорослої людини, вона почне турбуватися, сама не розуміючи причини.

Чому це важливо розуміти?

Тому що, коли ви приходите на гру за відповідями на свої запитання, дуже важливою є екологічність тренера, його професійна підготовка, глибоке розуміння психічних процесів та роботи механізмів психологічного захисту. Одне недбале слово тренера, його інтонація або дія, може підняти у гравця спогади й почуття, з якими він буде не готовий зустрітися. Переживання можуть стати хвилею «цунамі», яка кине людину в депресивний стан або викликає психосоматичні прояви. Це називається «ретравматизація» – повторення ситуації, яка травмує (навіть якщо обставини інші, почуття ті ж самі).

Негативний результат може бути через те, що можуть піднятися почуття різного спектра. Наприклад, граючи в ігри, які зачіпають батьківські настанови, можливий розвиток внутрішнього почуття провини (за порушення заборон, навіть в ігровому форматі), і як наслідок людина несвідомо шукатиме для себе спосіб покарання – може втратити гроші, нажити неприємності на роботі або навіть виникнуть проблеми зі здоров'ям. І навряд чи ви можете це пов'язати з грою, адже це відбувається не відразу.

Зараз багато талановитих авторів нових й корисних ігор, здатних дійсно допомогти гравцю побачити в собі ресурси для подальшого руху вперед до своєї мети, відстежити свої способи реагування і, можливо, зрозуміти, де ці реакції гальмують його та чим заважають. Але важливо пам'ятати про свою відповідальність за рішення йти на гру та пам'ятати, що ви від неї очікуєте.

Маленька шпаргалка вам на допомогу.

  • навчальна гра (бізнес-гра) та тренінгова гра – може показати ваші реакції та способи прийняття рішень. Це дає можливість побачити, де ви втрачаєте шанси на збільшення доходів чи бізнесу, спробувати в ігровій формі зробити щось інакше, набути нових навичок, дій, досвіду;
  • коучингова гра - це правильно задані тренером питання, відповіді на які даєте тільки ви та шукаєте тільки свої рішення. Неприпустимі будь-які поради й тим більше повчальні вказівки, тиск із боку.

Що неприпустимо у процесі гри?

  • ні тренер, ні тим більше учасники не мають права ставити вам «діагноз»;
  • вас не можуть фізично чіпати без вашої згоди;
  • вас не можуть змушувати відповідати на будь-які питання, якщо ви не хочете;
  • ніхто не може давати вам поради та керівництво до дії, всі рішення приймаєте тільки ви та ніхто інший;
  • ніяким чином тренер не може принижувати, ображати чи пригнічувати гравця за жодних обставин.

 

Можна ще багато писати про правила ведення ігор та про запобіжні заходи, але найважливіше, що хотілося б донести – гра повинна давати ресурс. Після гри має стати легше, зрозуміліше або, як мінімум, приємно від добре проведеного часу. Тоді ви потрапили туди, де мали бути.

Сертифікований тренер, який пройшов підготовку, і тим більше автор / творець знає всі правила ведення гри та безпеки своїх гостей. Я закликаю всіх читачів цієї статті бути відповідальними за себе та своє психічне здоров'я. Бажаю вам грати, розвиватись, проводити час якісно. Немає нічого кращого за особисте враження! Але не забувайте піклуватися про себе та свій стан.

Вдалої гри!