Особливості надання першої психологічної допомоги

Дата публікації:  19 квітня 2023 р.

Допомога – перешкода для існуючого чи можливого зла

Давньогрецький філософ Платон

Часто, в основі людських взаємин важливу роль займає механізм допомоги, оскільки ситуації допомоги пронизують усі сфери людського життя. Цей процес, хоч і є досить поширеним і звичним у житті, все одно має свої специфічні особливості і іноді призводить до деяких негативних наслідків. Наприклад, у людини може бути як позитивна емоційна реакція на пропозицію допомоги, так і негативна, навіть агресивна. Також надання допомоги потребує певного рівня розуміння та довіри між помічником та суб'єктом, якому ця допомога надається. Однак, досягти потрібного рівня довіри та розуміння буває досить важко, особливо якщо йдеться про надання першої психологічної допомоги.

Існує багато кризових ситуацій, які впливають на психічний стан людини: стихійні лиха, пожежі, різні дорожньо-транспортні пригоди та ін. Особливо зараз актуальна психологічна допомога при бойових діях, поверненні з полону, потраплянні під обстріл, термінової евакуації, втраті соціального статусу, тортурах, викраденнях, пограбуванні, втраті близьких та кримінальних злочинів проти людини. Однак, у всіх цих ситуаціях негативний вплив на психіку людини надаватиме реакція на потенційний стрес, а, якщо бути точніше, кризові форми даної реакції, при яких людині важко впоратися зі складною життєвою ситуацією.

Важливо зауважити, що психологічна допомога потрібна не всім. Приблизно 70 % людей самостійно справляються з подіями, що травмують. Фахівцям важливо звертати увагу на найбільш незахищені групи людей, а саме: діти, особливо ті, що перебувають без супроводу дорослих, люди з особливими потребами, люди похилого віку, сім’ї – представники національних меншин тощо. У цих соціальних груп людей можливі кризові форми реакції на стрес, при яких потрібна перша психологічна допомога. Це може бути гіперкінетична форма реакції на стрес, гіпокінетична реакція, ступор, нервове тремтіння, істерія та інше.

Гіперкінетична форма стресової реакції – це гостре хаотичне психомоторне збудження, коли поведінка втрачає цілеспрямованість, відбувається втрата орієнтації у просторі, безцільне метання, прагнення бігти, простими словами: людина неспроможна всидіти на місці. При цьому швидко наростає тривога, страх, може спостерігатись агресія. Тривалість такої реакції 15-25 хв.

Істерика – один із нормальних способів відреагувати на подію, що травмує. Досить енерговитратний процес, при якому людина бурхливо виражає емоції та взаємодіє з іншими людьми. Людина може кричати, махати руками, та при цьому плакати. Обов’язковий критерій, за яким можна визначити істерику – вона завжди відбувається в присутності інших людей, оскільки потрібно підтримувати енергію, яка витрачається у великій кількості. Людина може хотіти привернути до себе увагу як усвідомлено, так і неусвідомлено.

Одна з найбільших проблем при наданні першої психологічної допомоги людині у стані істерики – це швидке поширення цього стану серед інших людей, аж до загальної істерії. Тому при наданні екстреної психологічної допомоги дуже важливо відвести людину з істерикою у безлюдне місце. Це з одного боку, допомагає зменшити істеричну реакцію, а з другого – не дає поширюватися істериці, щоб не заспокоювати всіх людей навколо.

Якщо ж відвести людину не вдається, слід замкнути її увагу собі, і стати їй найбажанішим і затребуваним слухачем: надавати підтримку, схвально кивати, вербально схвалювати та співчувати людині. При цьому слухати слід максимально щиро, оскільки людина може відчути фальшиву зацікавленість. Добре працює включення орієнтовного рефлексу у людини з істерикою. Слід якось здивувати людину, наприклад, щось упустити, тим самим перемикнути її увагу. При цьому категорично забороняється трусити людину, давати ляпас, кричати на людину, використовувати типові фрази: «заспокойся», «перестань», «так не можна» та ін.

Тривалість істерики 10-15 хвилин, потім реакція починає йти на спад. Насправді людина в такому стані небезпечна не стільки для себе, скільки для оточення, оскільки масову істерію зупинити практично неможливо. Після істерики, у людей спостерігається занепад сил, тому важливо дати можливість відпочити. Істерику також важливо зупинити, щоб вона не переросла в агресію.

Агресивна реакція на стрес – це агресія, гнів, активна енерговитратна реакція, яка може бути кількох видів: вербальна агресія (людина висловлює погрози, негативні емоції, лається, використовує ненормативну лексику) і невербальна агресія (вчинення агресивних дій, удари тощо). При агресивній реакції також необхідно ізолювати людину від інших людей.

Волонтеру в такому разі добре допоможе заспокоїти агресію – близька, значуща людина для того, кому ця допомога надається (чоловік, дружина, мати, дитина). Для початку потрібно приєднатися до людини (а не з’єднатися з нею) тілом, голосом, гучністю. Після слід вести людину за собою, і знижуючи гучність голосу, поступово говорячи тихіше, повільніше, спокійніше і людина, приєднуючись до цього темпу, знизить свою агресивну реакцію.

Якщо гіперкінетичні реакції – це гостре збудження нервової системи, то гіпокінетичні реакції – гостра загальмованість. Такі реакції також називають реакцією уявної смерті. Це різка загальмованість, яка може сягати повної нерухомості (мутизм), завмирання у тому місці, де відбувався афект – афектогенний ступор.

Присутні симптоми дереалізації: відчуття відчуження від реального світу, навколишній світ здається зміненим, неприродним, нереальним. Може змінюватися сприйняття просторових відносин: предмети, що знаходяться на дальній відстані, сприймаються як неприродно великі. Постраждалий у такому стані може тривалий час сидіти в одній позі, помічати окремі предмети, але не помічати небезпечні життєві стимули. Людина байдужа до того, що відбувається, абсолютно не зосереджена, погляд спрямований у простір. Тривалість цього стану – від кількох годин до кількох днів. Переживання, пережиті під час гіперкінетичної реакції зазвичай забуваються.

При ступорі важливо вивести людину з такого стану. У серйозних випадках можна попросити людину випити води і після кожного п’ятого ковтка робити вдих-видих. Ковтальні рухи, за своєю фізіологічною природою, мають заспокійливий ефект. Якщо ж людина не може ковтати воду, слід просто повторити ковтальні рухи, які мають таку ж силу впливу.

Нервове тремтіння – також може бути кризовою формою реакції на стрес. Спостерігається фізіологічний стан схожий на переохолодження – неконтрольований тремор або тремтіння, яке людина зовсім не контролює. Воно може зачіпати все тіло людини, або конкретну область. Тремтіння виникає раптово, такий стан може прийти одразу після інциденту, або ж через деякий час.

За допомогою такого механізму організм людини скидає емоційну напругу. Нервове тремтіння вважається варіантом норми після сильного стресу, якщо його зупинити, напруга залишається нереалізованою. В результаті цього людина отримає сильні м’язові спазми й болі, та на додаток, згодом в неї можуть розвинутися психосоматичні захворювання, такі як виразка та гіпертонія.

 

Таким чином, ми бачимо, що проблема психологічної підтримки та допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях є особливо актуальною в сучасному світі. Дуже важливо, щоб основами першої психологічної допомоги володів і кожен психолог, і будь-яка людина, незалежно від рівня освіти та професії. Не менш важливо і те, що людина, яка надає психологічну допомогу, повинна розуміти різницю між тим чи іншим видом реакції на стрес і знати як допомогти людині впоратися з цим. Це доволі важливий пласт інформації, який дуже знадобиться як при навчанні майбутніх фахівців з психології та соціальної роботи, так і під час їхньої подальшої практики.