Проблема психодіагностики страху в осіб юнацького віку

Дата публикации:  6 декабря 2017 г.
0

Багато вчених (Є. Ільїн, А. Пономаренко та ін.) відносять страх до основних людських емоцій, таких як радість, гнів та печаль. Інтерес до виникнення цих емоцій, їхньої взаємозалежності, впливу на людину не вичерпається, можливо, ніколи. Так і проблема страху залишається актуальною й зараз. Причини виникнення страху, зміни, що відбуваються в психіці та організмі людини, способи боротьби зі страхом стали предметом вивчення таких вчених як Ізард, Томкінс, Боулбі, Бал, Коган, Рейнгольд, Уолп та ін.

Не менш важливою та актуальною є у зв'язку з цим проблема діагностики страхів при проведенні наукових досліджень. Одним із завдань нашого дослідження було вимірювання кількості страхів та особливостей їхнього прояву в осіб юнацького віку. При пошуку та підборі необхідних методів та методик, що діагностують страх, ми зіткнулися з проблемою відсутності універсальної методики, що дозволяє виявляти наявність страхів. Проаналізувавши дослідження деяких учених, ми побачили, що здебільшого вони використовували шкалу диференціації емоцій та опитувальники чи анкети. Але метод анкетування має один важливий на наш погляд недолік – це вплив на результати культурологічного та гендерного факторів.

Так, результати дослідження С. Холла, наведені у книзі В. Зіньківського «Психологія дитинства», свідчать про те, що у дівчат кількість страхів чи не вдвічі більша, ніж у юнаків. Але сам Зіньківський зазначає, що зважаючи на загальні недоліки анкетного методу, ці результати не можна вважати повною мірою достовірними.

Тому, окрім розробки опитувальника, при проведенні дослідження ми вирішили використати ще й проектні методики: «Автопортрет», «Будинок. Дерево. Людина» та «Неіснуюча тварина». При обробці матеріалу виявилося, що часом дані, отримані за різними методиками, суперечили одна одній. Але, знову ж таки, проективні методики також мають великий недолік: на результати впливає особистість експериментатора. Крім того, до даних, отриманих за допомогою проективних методів, не можна застосувати методи математичного аналізу. І хоча під час проведення індивідуальної діагностики проективні методи дають достатній обсяг інформації про випробуваного, вони не дуже зручні для досліджень великих груп, через неоднозначность та відсутність конкретики при інтерпретації рисунків. Тому під час проведення групового дослідження вирішили відмовитися від проективних методів.

Відмовившись від малюнкових методик та залишивши метод анкетування як збору статистичної інформації, щоб знизити вплив на результати суб'єктивного (особистості випробуваного) та культурологічного (соціальних ролей) чинників, ми звернулися, знову ж таки до проективних методик, але результати можна було статистично обробити. Ми зупинили свій вибір на методиці «Незакінчені речення» Сакса та Леві, а також до колірного особистісного тесту Люшера в інтерпретації В. В. Драгунського. Колірний тест Люшера також дуже зручний для проведення досліджень у великих групах, оскільки процедура тестування вимагає індивідуального спілкування з кожним випробуваним. Зате результати, отримані з допомогою цих методик, об'єктивніші проти результатів рисуночных методик. До того ж, ці дані зручніше використовувати при проведенні математичної обробки та порівнянні результатів, отриманих за допомогою різних методик.

Тепер перейдемо до питання «що ми діагностуємо?». Сама емоція страху не тривала у часі, і якщо людина говорить про те, що вона «живе у постійному страху», то, швидше за все, доречно в цьому випадку говорити про підвищену тривожність. Саму ж емоцію страху ми можемо фіксувати за допомогою безпосереднього спостереження за випробуваним. З допомогою анкетування та проективних методів ми скоріш визначаємо причини, об'єкти чи події, ситуації, які за певним впливом на випробуваного можуть викликати емоцію страху. А те, як часто емоція у нього виникатиме, мабуть, і залежить від рівня тривожності випробуваного.

Отже, говорячи про діагностику страху, ми скоріше можемо виявляти причини, що викликають страх, але не саму емоцію та особливості її прояву. Найчастіше у дослідженнях застосовується анкетний метод, але дані, отримані з його допомогою, достовірними назвати, як правило, не можна. Ми вважаємо, що предмет діагностики в рамках цієї програми вимагає уточнення, а способи діагностики потребують подальшої розробки та адаптації.

Література:

1. Драгунский В. В. Цветовой личностный тест. Практическое пособие. – Мн: Харвест, 2000

2. Зеньковский В. В. Психология детства. М.: Академия, 1996

3. Изард К. Э. Психология эмоций. СПб.: Изд-во «Питер», 2000

4. Практическая психодиагностика / редактор-составитель Райгородский Д. А. Самара: Издательский дом «БАХРАХ-М»; 1998.