Професійна мотивація психолога

Дата публикации:  31 октября
0

Мені подобається вивчати психологію професійної діяльності людини, тож я не омину тему задоволеності працею, та професійну мотивацію. Тож сьогодні ми розглянемо професійну мотивацію психолога та яке місце вона посідає у професійному розвитку кожного спеціаліста. 

Говорячи про задоволеність своєю професією та розвитком у своїй ніші, неможливо обійти питання професійної мотивації. Мотивація важлива у кожній діяльності - у міжособистісних стосунках, у повсякденні загалом. Індивідуальна ефективність залежить від мотивації, навіть коли бракує деяких знань та досвіду. Усе це можна наздогнати, якщо є достатній мотиваційний конструкт. Це працює тільки в одну сторону, тобто якщо у людини є знання, умови, необхідні якості, час, але не має мотивації, то це лише призведе до втраченого часу. Тому дуже важливо приділити увагу феномену мотивації та як вона працює. 

Проблемою професійної мотивації займалися такі вчені як: Е. Мейо, Ф. Тейлор, Д. Аткінсон та ін.

Е. Мейо розробляв теорію людських відносин, у якій прийшов до того, що працівників мотивує не лише отримання грошової винагороди (зарплати), а також важливими є стосунки у робочому колективі, стосунки з колегами, «соціальне співробітництво». Ф. Тейлор розробив теорію наукового менеджменту, що відома під загальною назвою «тейлоризм», у якій автор робив упор на матеріальні досягнення працівника від виконання роботи. Тобто чим більша мотивація винагороди, тим більше мотивація до виконання посадових зобов’язань. Теорія трудової мотивації Д. Аткінсона, у якій досліджується потреба у досягненні цілей, потреб у самоактуалізації (згідно теорії А. Маслоу - піраміда потреб). За Аткінсоном, потреба у досягненні поділяється на два збудника: перший – це потреба у досягненні успіху, а друга – це потреба у мінімізації невдачі. Автор теорії вважав їх взаємодоповнюючими.

Мотивація простими словами це спонукання до дії. Мотивація найчастіше викликана потребами людини. Усе, що спонукає до дії, охоплює мотиваційна сфера, до неї можна віднести інтереси особистості, установки, ідеали, ціннісну орієнтацію, соціальні правила, нормативи та інше. 

У навчальному посібнику Є. П. Ільїна було вказано, що вперше термін «мотивація» було вжито А. Шопенгауером у статті «Чотири принципи достатньої причини» (1900-1910 рр.). А термін мотивації він визначив не як статичний, а динамічний процес формування мотиву.

Західні науковці поділяють мотивацію на два види. Перша мотивація має назву екстринсивна. Простими словами це зовнішня мотивація, на неї впливають зовнішні чинники та обставини. Друга мотивація має назву інтринсивна, тобто внутрішня мотивація особи. Така мотивація обумовлена внутрішніми спонуканнями. Але між цими двома видами не може бути чіткого кордону, внутрішня може перетікати у зовнішню мотивацію та навпаки, це індивідуально для кожної людини, адже на кожного по-різному діють ті чи інші чинники, стимули або подразники. 

Бажання самовдосконалення йде у людини з внутрішньої мотивації. У будь-якій професії бажання самовдосконалення принесе набагато більше ніж бажання, наприклад,  більше заробити. Бажання нових навичок, професійних успіхів може бути дуже сильною мотивацією. Говорячи про мотивацію психолога внутрішня мотивація буде підтримувати психологічне здоров’я та контакт з клієнтом, а зовнішня може заважати, адже вона несе у собі винагороду, як матеріальну, так і не матеріальну.

Бажання винагороди може заважати терапевтичному альянсу, адже бажання допомогти своєму клієнту має бути чистосердечним та чесним. Якщо психолог кожної сесії буде чекати лише оплати, то сама сесія буде пісною та сухою. Внутрішні мотиви психолога допоможуть йому не нашкодити клієнту та отримати результат на виході, на відміну від зовнішніх мотивів. Звісно оплата роботи дуже важлива у психологічній практиці, адже вона показує як сам професіонал оцінює власну роботу, але орієнтація тільки на неї буде негативною для психологічної роботи психолога та клієнта.

Якщо розглянути ситуацію, коли ще молодий спеціаліст з психологічною освітою стикається з першими клієнтами, то звісно він буде дуже старанно працювати, буде дуже обережним, та буде погоджуватись на роботу з кожним, хто зацікавиться стати одним з перших його клієнтів. Молодий психолог буде приділяти максимум зусиль, щоб допомогти кожному, хто звернеться до нього. Він буде уважно слухати, спостерігати, відмічати кожні зміни, буде проявляти якомога більше емпатії, розуміння, підтримки. Але саме в ці моменти дуже легко втрапити у ситуацію емоційного вигорання, адже бажання швидше та якісніше допомогти кожному може бути нереалістичним. Ні один професійний психолог не може дати гарантію, що прийшовши до нього, кожний клієнт зміниться, відпустить усі свої негаразди та стане новою людиною за три сеанси. А якщо хтось таке і обіцяє, то є високий ризик, що ця людина дилетант або шахрай. 

Це нормально, що ми не спроможні врятувати кожного. Терапевтична робота йде гарно тоді, коли відповідальність за неї несуть психолог з клієнтом 50 на 50, коли роботу ніхто не квапить. Тільки будучи у такому тандемі можна досягти якомога кращих результатів. Мотивація дає нам сили йти до своєї мети всупереч чинникам, що заважають. Але якщо мотивація занадто перебільшена, це може заважати роботі. Для психолога важливо бути у гармонії з собою, розуміти клієнта, але не переносити його переживання на себе, бути емпатійним, але не намагатись вирішити проблеми за клієнта.