Дитина потребує вашої любові найбільше саме тоді,
коли вона найменше цього заслуговує.
Е. Бомбек
Що таке добре, і що таке погано? Гарне запитання...
А дійсно, що ж це означає? Як часто автоматично ми повторюємо повчання нашим дітям: «Поводься добре!». Але дитина все одно поводиться «погано»! Немов пороблено! І вже просиш її НЕ робити, а вона все одно робить!
Знайома картина? Тоді давайте розбиратися.
У своїй практиці я виявила одну цікаву особливість. Діти, як правило, дуже добре знають, що не можна і заборонено. І, здавалося б, все просто, знаєш як «не можна» – не роби. Але, не все так просто. Я задаю наступне питання: «А як ТРЕБА поводитися (наприклад, на уроці)?». І отримую автоматичну відповідь – «ДОБРЕ».
А добре – це як?
Що за дурне запитання! Звичайно ж НЕ бігати, НЕ штовхатися, НЕ кусатися тощо. Але це все, чого робити НЕ ТРЕБА. А все ж таки, що ТРЕБА або необхідно робити? І ось тут вже виникають труднощі. Виявляється, при всеосяжній обізнаності про те, чого робити не можна, діти часто не знають, що робити можна і потрібно.
Чому ж так відбувається?
Справа в тому, що ми звикли лаяти за погані, але ми не хвалимо за хороші вчинки. Так в нас заведено, так нас виховували і вчили. Почуття, які ми виявляємо під час похвали або критики дітей не завжди відповідають моменту, а їх сила і якість – вчинку. Ми лаємо дітей – і наші емоції ллють через край. Ми хвалимо дітей – і ми стримані та скупі на слова. Потрібно, щоб все було навпаки. Тоді діти будуть краще розуміти, якої поведінки ми від них чекаємо.
Завжди пропонуйте альтернативу тому вчинку, який ви забороняєте. Наприклад, «не бігай» можна замінити на «постій зі мною поруч» або «посидь поруч зі мною спокійно». Дитина відразу не виконає ваше прохання. Але будь-який спосіб поведінки виробляється та його можна закріпити. Для цього є шикарний спосіб – ваша увага.
Як це працює?
Давайте розглянемо приклад зі звичками. Вважається, що шкідлива звичка «прилипає» швидше, легше і міцніше. А ось коли треба виробити хорошу звичку – це дуже важко і довго. Але в тому й справа, що виробляються вони однаково. Просто хороший вчинок (звичка) вважається само собою зрозумілим. Нам і в голову не приходить подякувати або похвалити, наприклад, за те, що дитина зібрала свої іграшки. Але ми старанно лаємо, а, значить, звертаємо увагу на погану звичку або проступок. Навіть більше того, деякі ще й нагадують про нього з певною періодичністю.
Тепер уявімо собі ваги, у яких міра – це увага, яку ми приділяємо тим чи іншим речам, і покладемо на одну чашу хороший вчинок (звичку), а на іншу – поганий вчинок (звичку). Яка чаша переважить? Звичайно ж друга.
Дуже важливо пам'ятати, що дитина потребує уваги дорослого як повітря. Поганими вчинками дитина привертає до себе увагу батьків. Часто вона робить це, тому що не отримує відповіді на хорошу поведінку: її не хвалять, не говорять, як сильно її люблять.
Висловлюйте свою любов до дітей в самих звичайних ситуаціях, хваліть, якщо дитина скоїла правильний вчинок, і ви побачите, як зміниться на краще її поведінка.
Хваліть свою дитину!
Навіть якщо вона не вчинила нічого видатного на думку дорослого, все одно говорите їй слова схвалення і підтримки, тому що дитина чекає цього. Пам'ятайте: те, що для дорослого звичайний крок, для дитини – прорив. І вона гідна похвали!