Міркувати про сенс життя окремої людини завжди важко. Особливо, коли він не вписується ні в загальноприйняті поняття, ні в соціальні уявлення.
Сьогодні, коли світ так змінився, як ніколи важливим є пошук індивідуального сенсу в контексті життя конкретної людини. Можливо, саме тоді, коли людина (особливо травмована) шукає опору в незрозумілому їй хаосі зовнішнього світу, її свідомість звужується і єдиною цінністю стає СВIЙ маленький світ зі своїми чіткими межами. І тоді він знаходить свій бажаний і зрозумілий сенс. Ба більше, цей індивідуальний сенс стає вищим за соціальні коментарі і навіть вищим за цінність самого життя.
Вочевидь, що в цьому процесі потрібні глибокі психологічні приклади. І тут виручають можливості театрального мистецтва. Одним із найвдаліших прикладів може бути історія під назвою "1900-й. Легенда про піаніста". В Одеському академічному українському музично-драматичному театрі ім. В. Василька режисером Олександром Самусенком поставлено виставу під такою назвою. Незвичайна і зворушлива розповідь про дивовижну історію життя, про дружбу, про душевні переживання і про світ музики.
Коротко - це історія геніального піаніста, який народився на кораблі, що курсує між Америкою і Європою. Він прожив там усе своє життя, самостійно навчився грати на роялі, прославився своїм мистецтвом і жодного разу не зійшов на берег. Головну роль виконав відомий музикант і композитор, аранжувальник Вадим Бессараб. Щоб дізнатися, як розвиваються події і чим закінчується сюжет, потрібно обов'язково подивитися виставу.
Можливо, хтось із глядачів уже бачив однойменний фільм. Але сила цієї постановки, безумовно, у зануренні глядача в особливу атмосферу. Це поєднання традиційних виразних засобів театру і, разом з тим, звучання живої музики, в неповторних імпровізаціях Маестро. Вистава йде у форматі "Глядач на сцені".
Постановка яскрава, барвиста, у ній багато музики, світлових і звукових ефектів, багато руху, безумовно вражаюча робота акторів і відповідні часу ретро-костюми. Театральне дійство настільки незвичайне, цікаве, що одразу навіть важко визначити його жанр. Останній, скоріше, близький до класичних бродвейських мюзиклів. Однак, сказати, що видовищний бік превалює над змістовним, буде не вірно. Основній властивості вистави я б дала свою назву - "ефект - реаліті". При цьому, завдяки віртуозному виконанню Вадимом Бессарабом своєї музично-драматичної ролі, все, що нам буває нелегко висловити словами, допомагає пережити і зрозуміти саме музика. Неповторний світ гармонії звуків. Ось ця можливість індивідуального сприйняття звуків та інтелектуальної співтворчості унікальна. Саме вона і справляє сильний терапевтичний ефект. Навіть найтрагічніша історія життя знаходить свій індивідуальний сенс, співпереживання, співчуття і розуміння оточуючих.
Творчість, як процес, давно визнана психологами чудовою терапією наслідків стресу. А театральна терапія здатна допомогти ще й у пошуках індивідуального сенсу.