Ми живемо у світі продуктивності та досягнення цілей. Втому часто плутають з прокрастинацією, а вигорання – із лінню. Як результат – ми повністю втрачаємо звʼязок зі своїм тілом, а в життя приходять психосоматика і хронічна депресія. Що з цим робити та як привести життя в баланс – розбираємося далі.
Раніше психосоматику часто недооцінювали і вважали, що це лише вигадки нашого мозку. Але останні дослідження показують прямий звʼязок між нашими думками, психікою та хворобами, які атакують тіло. Тіло – це умовний екран, на який проектуються всі непрожиті емоції.
Часто ми самостійно блокуємо емоції, тому що вважаємо їх недоречними. “Як я буду плакати, коли навколо люди, навіть якщо мені дуже сумно?”, “Я не можу цього сказати своїй мамі, навіть якщо вона мене дуже образила. Вона ж моя мама.” – всі ці репліки виглядають цілком буденними. Але за ними приховані не просто подавлені емоції, а й роки ігнорування власних психологічних потреб. Нас виховували так, щоб ми були зручними. І тепер – коли ми вже дорослі – ми боїмося заявити про свої потреби і бажання, навіть якщо вони цілком адекватні і не порушують нічиїх меж.
Як вже було сказано раніше, тіло – це умовний ретранслятор наших думок та емоцій у цей світ. За останні роки рівень колективної тривоги зріс в рази і це не дивно. Повномасштабне вторгнення змінило життя кожної людини і внесло корективи у наше повсякдення.
Сигнали повітряної тривоги, вибухи, трагічні новини – все це увійшло в наше життя і назавжди врізалося у психіку. І тут питання не в тому, як прибрати тривогу. Тому що поки війна не закінчиться –цього неможливо зробити. Навіть люди, що знаходяться в умовній безпеці за кордоном, так само страждають від тривожності за своїх близьких і рідних. Головна задача на зараз – навчитися екологічно справлятися зі своїми емоціями, які б вони не були – чи то тривога, чи злість чи ненависть до наших сусідів.
Тривожний мозок не дозволяє психіці розслабитися і у людини постійно активні стратегії “бий, біжи, завмри”. Науковці і досі не знайшли відповіді на питання – яка саме з цих стратегій включиться під час наступної стресової ситуації. У цьому питанні верховодять гормони стресу – кортизол та адреналін. Якщо не вивільняти свої емоції та придушувати їх прояви – тіло починає затискатися. Звідси й починаються наші проблеми з хребтом, спиною та різні мʼязові болі. Якщо ви розумієте, що живете у постійній тривозі, найкращими ліками для неї буде спорт. Але у фазу гострого стресу не рекомендую бігти в зал і тягати важкі гантелі. Краще надати перевагу йозі, пілатесу або стретчінгу. Завдяки глибокому диханню, ваше тіло поступово розслабиться, а мʼязи стануть мʼякішими.
Психосоматика впливає не лише на тіло напряму, а й опосередковано. Найяскравіший приклад – зміна харчових звичок у людей під час повномасштабного вторгнення. Хтось за ці чотири роки набрав вагу, інші ж – різко схудли. Це теж дія гормонів.
У одних людей втрачається звʼязок із гормоном ситості і тіло майже постійно сигналізує про голод. Звідси починаються компульсивні переїдання та набір ваги. В інших же – прямо протилежна дія. Люди скаржаться на те, що і шматочка зʼїсти не можуть. Якщо говорити мовою науки – найоптимальніша дія стресу – це якраз-таки відмова від їжі. Тому що коли у давнину на людину міг напасти ведмідь або інша хижа тварина, треба було тікати, а не думати про те, як наїстися. Але зараз інші часи та інші реалії. Найкращою рекомендацією тут буде щодня відслідковувати свої емоції та харчову поведінку, яка йде після появи цих емоцій.
Інша проблема, з якою зараз стикаються українці – безсоння. Ви можете цілий день працювати на виснаження, витрачати всі свої сили, але коли приходить омріяний час відпочинку – мозок не заспокоюється. Це теж про тривогу. Тривожний мозок безперервно очікує на небезпеку, тому не дозволяє собі розслабитися ні на мить.
І остання неочевидна ознака перманентної тривожності – десоціалізація. Якщо ви надто швидко втомлюєтеся від перебування в соціумі, якщо не хочеться бачити навіть найближчих людей і єдине, що заспокоює – перебування у своїй “бульбашці” без будь-яких соціальних контактів – це теж говорить про стан емоційного виснаження. З усіх перелічених пунктів цей відстежити найскладніше. Тому що мозок буде вигадувати різні обʼєктивні причини, чому не зустрічатися з друзями або пропустити щотижневу поїздку до батьків. І тут найголовніше – не дати цьому соціальному вакууму поглинути вас повністю. Хоча б потроху виходьте в світ. Знайдіть ту людину, з якою можна комфортно помовчати і прогулятися парком. Тому що така тиша затягує у канати тривожності.
Ментельне здоров’я – це не відсутність симптомів, а здатність чути сигнали свого тіла і вчасно на них реагувати. Якщо після прочитання тексту ви впізнали себе, памʼятайте, що ви – не одні. Не бійтеся поділитися своїми тривогами з близькою людиною або зверніться до психолога. Будь-яка проблема не стане нерозвʼязною, якщо вчасно її помітити і почати працювати над її вирішенням.
Будьте здорові – фізично і ментально.
Якщо після прочитання цієї статті ви відчули, що деякі думки зачепили вас особливо сильно — це нормально. Іноді одна фраза може нагадати про те, що ми довго ховали всередині. Такі моменти — гарний привід зупинитися й прислухатися до себе. І якщо ви відчуваєте, що хочете поговорити, розібратися в собі, отримати підтримку — не відкладайте це надовго. На нашому сайті ви завжди можете звернутися по допомогу до психолога онлайн.