У цій статті, я хотіла б поговорити з вами про дві важливі речі, які забезпечують надійну основу для подальшого навчання дитини в середній школі. Це навчальні навички та пізнавальні процеси. Я б їх назвала двома сторонами однієї монети – навчальної діяльності дитини. Якщо недостатньо чітко викарбувати одну зі сторін монети, вона не матиме цінності. Так само йде справа з навчальними навичками й пізнавальними процесами. В єдності, викарбувані з однаковою ретельністю, вони створюють фундамент для успішного навчання в школі. Зауважте, я сказала саме про навчання, а не адаптацію до школи. Про це іншим разом.
У чому ж принципова відмінність між цими двома сторонами?
Навичку потрібно сформувати й довести до автоматизму.
Пізнавальний процес потрібно стимулювати та розвивати.
Для ефективного навчання дитина потребує низку навичок, які дозволяють їй фіксувати навчальний матеріал. Ці навички повинні бути сформовані й доведені до автоматизму. До подібних навичок, наприклад, відносяться читання, письмо, рахунок, просторове мислення та ін.
Що є необхідною умовою формування досвіду й доведення його до автоматизму? Постійні вправи, багаторазове повторення, дисципліна, сила волі. Якщо не почати потихеньку це робити в старшому дошкільному віці (тобто в 5-6 років), далі це формувати буде складніше. Багато, читаючи ці слова, ймовірно зараз обурилися: «Яка дисципліна і сила волі?! Вони ж ще маленькі!» Згодна. Але мова не йде про те, що в п'ять років дитина повинна самостійно робити уроки, старанно писати, виконувати завдання тощо. Йдеться про поступову зміну вимог, поступове привчання до дисципліни, систематичності. Поступово та розумно підвищуючи планку вимог, ви, батьки, починаєте стимулювати розвиток вашої дитини, орієнтуючись на її «зону найближчого розвитку».
Що таке зона найближчого розвитку? Це готовність і здатність дитини прийняти допомогу вмілого іншого (одного з батьків, вчителя) в освоєнні нової діяльності. В такому випадку, дитина ніколи сама не навчиться систематизувати й планувати свою діяльність, якщо їй не допоможуть, не покажуть, як це роблять дорослі. Орієнтація на зону найближчого розвитку і є основою розвивального навчання.
Але повернемося до навичок. Навичка – це результат навчання в тому класичному вигляді, до якого ми звикли. Класична освіта напрацювала величезний багаж дидактичних способів, які формують необхідні навчальні знання, вміння й навички. Вони працюють, вимоги ніхто не скасовував і, на мій погляд, не варто від них відмовлятися. Адже, як показує досвід, рівень грамотності та обізнаності був і залишається досить високий.
Чому вони не спрацьовують зараз? Тому що умови життя змінилися. Технічний прогрес, прискорення інформаційних потоків... все життя прискорилось, вимоги змінилися. І, звичайно ж, практика зажадала пошуку нових шляхів та форм освіти. Наріжним каменем став психологічний розвиток.
Ось і підійшли ми до пізнавальних процесів. До них відносяться сприйняття, увага, пам'ять, мислення, мова та уява. Вони дані від народження й потребують стимуляції, тренування та іноді корекції. Без них неможливо ні утворення навички, ні подальше навчання. Сучасною психологічною наукою спільно з педагогікою вже розроблений досить широкий арсенал систем, методик і вправ, присвячених як психологічному розвитку в цілому, так і корекції окремих процесів.
Здавалося б, справа за малим, об'єднати тепер все це разом. Та не так сталося, як гадалося! Основна проблема в тому, що формування навичок й розвиток психічних пізнавальних процесів вимагає різної форми організації уроків і, навіть більше, різних типів викладачів.
Давайте поміркуємо, якими ж якостями повинні володіти викладачі, що формують навички та розвивають психічні процеси?
Як ми вже знаємо, для формування досвіду необхідна дисципліна, послідовність, багаторазове повторення, перехід від простого до складного. Відповідно, щоб сформувати навичку, вчитель повинен володіти такими якостями як вимогливість, послідовність, строгість, терплячість, толерантність, у спілкуванні повинен займати позицію «вище учня» (пам'ятаємо, «вмілий інший»), емоційно-позитивно фіксувати й оцінювати індивідуальні успіхи учня.
Якими ж якостями повинен володіти вчитель, на уроках якого основна мета – це розвиток пізнавальних процесів? Це допитливість, захопленість, терплячість, емоційність, готовність до спільного пошуку, в спілкуванні займати позицію «на рівних», вчитель повинен швидше заохочувати саму включеність учня в пошукову діяльність, вміти викликати й підтримувати інтерес. А ось оцінкам тут немає місця. Всі діти на занятті є першовідкривачами, дослідниками та експериментаторами.
Отже, перший тип вчителя вимагає чітких результатів, вибудовує послідовно всі дрібні операції та поступово об'єднує їх в більш складну діяльність. Так, наприклад, перш ніж писати букви, відпрацьовуються їх окремі елементи, потім тренується написання окремих букв, при цьому окрема увага приділяється тому, як дитина тримає олівець, окрема увага – вмінню копіювати літери з дошки. Пізніше тренується об'єднання букв в слова, а потім і в цілі речення. Але це лише поверхневий опис процесу навчання письму.
Найголовніше в цьому те, що така складна діяльність, як письмо (читання, рахунок) вибудовується відповідно до багатоповерхового будинку. Спочатку фундамент, потім стіни, перегородки тощо. Якщо якийсь з елементів виконаний неякісно, «будинок» буде не придатним для житла. Так само і з навчальними навичками. Якщо буде пропущено якийсь з етапів навчання навичкам, у дитини будуть виникати труднощі в цьому виді діяльності, а відповідно і з тими предметами, які вимагають сформованості цього виду діяльності.
Результат діяльності вчителя другого типу не завжди відразу видно, але різниця між дітьми, які пройшли через розвивальні заняття, і тими хто їх не пройшов дуже яскраво видно. В уроці вчителя другого типу на перше місце виходить сам процес взаємодії з дитиною, оскільки на заняттях використовуються проблемний та евристичний методи. Суть їх – занурення в проблемну ситуацію, спільне (на рівних) дослідження, пошук та знаходження відповіді, уміння спиратися на свій досвід.
Який тип викладання краще або доречніше?
Я якийсь один виділити не можу. Мені здається, обидва ці типи повинні бути присутніми в навчанні дітей. Крім повноцінного формування обох сторін навчальної діяльності (навчальних навичок та пізнавальних процесів), це підготує вашу дитину ще й до того, що як в школі, так і в житті, вона зустрінеться з різними типами вчителів / людей (з «добрими», «злими», уважними, вимогливими, байдужими та іншими).