Це - не тільки назва виставки, яка була розміщена в самому центрi міста Одеси на Соборній площі, просто неба. Це - справжні почуття тих, кто з нетерпінням чекає з фронту своїх рідних.
І ці почуття оживають в малюнках, які були створені під час арт-терапевтичних сесій з дружинами, батьками, родичами, або дітьми військовослужбовців.
Кожна картина - це особисита історія та чиясь доля.
Дійсно, тут можна побачити, як виглядають сотні емоцій: тривога, гордість, надія, смуток, розпач, віра, ніжність, злість, турбота, страх і любов.
Арт-терапевтичні сессії стали великою підтримкою для сімей військовослужбовців. Адже люди, які чекають рідних з війни, стикаються з важкими эмоційними проблемами, які іноді без кваліфікованої допомоги вирішити неможливо.
Виставка була організована Благодійним фондом "Шлях до дому" при підтримці міднародних громадських орнанізацій до Всесвітнього дня ментального здоров'я і присвячена Всеукраїнській програмі "Ти як?"
Роботи створювалися тисячами людей в десятках населених пунктів Одеської області.
Людина, яка проходить вздовж галереї малюнків, відчуває живий подих душі кожного художника. Малюнки дуже яскраві та емоційні. Деякі з них підписані словами про те, як дітям не вистачає рідних, як вони сумують. Частіше за батьками. Є малюнок і про дідуся, який воює. І про сестру.
Одна жіночка на виставці, не витримала і заголосила, що це все неможливо дивитися без сліз, бо "просто рве душу". Але треба сказати, що в одночас, в кожному малюнку живе любов та надія. А це - головне.
Така особлива виставка - найкращій приклад безумовної психологічної допомоги, саме того, що підтримує, лікує душу та допомагає жити далі попри все.
