Зараз в Україні триває війна, щодня вона забирає життя і дедалі більше людей стикаються із горем втрати близьких. Таким людям необхідно надавати допомогу. Від нас, як фахівців у галузі психології, очікується надання нашим співвітчизникам психосоціальної підтримки у процесі горювання. Ми маємо обирати найкращі методики. Це дуже актуальна тема для нашого часу та нашої країни. У цій статті ми хочемо поділитися перевагами використання у групах психосоціальної допомоги під час горювання методики на основі теоретичної моделі подвійного процесу горювання (Duel process model. Stroеbe & Schut, 1991, 2007).
Впроваджуючи методику надання психосоціальної допомоги дорослим, які втратили близьких, ми побачили, яке велике значення для ефективності має теоретична модель процесу горювання, на якому будується методика.
Було багато дослідників і науковців, які вплинули на розвиток розуміння скорботи й роботи з горюванням. Найпопулярніша на сьогоднішній день – теорія Елізабет Кюблер-Росс. Це лінійна, фазова модель, яка включає п'ять фаз або стадій горя: заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття. Відповідно до цієї моделі, людина повинна пройти певні фази у своєму горюванні, і потім, коли вона їх пройде, процес горювання буде завершено. Ця теория міцно вкоренилася в масовій культурі. Будь-яка людина, яка захоче дізнатися щось про процес горювання в Інтернеті, відразу ж буде направлена на опис цієї теоретичної моделі з її п'ятьма стадіями.
Багато спеціалістів, які працювали з темою горювання й втрати, звернули увагу на те, що ця модель не зовсім працює, оскільки:
- у цієї фазової моделі мало індивідуальних підходів;
- мало індивідуального розуміння тих процесів, через які проходять люди, що втратили близьких;
- складається враження, що усіх потрібно втиснути у ці фази, підігнати під один стандарт, усі повинні пройти ці фази саме у такому порядку;
- певна ригідність є в цьому процесі, оскільки очікується, що ми знаємо, які саме почуття виникають на певних етапах горювання.
Було помічено, що для деяких людей це ускладнювало процес, тому що вони не вписувалися у ці рамки, із ними відбулися процеси, які не збігалися із фазами, про які їм сказали, і це ще більше ускладнювало процес горювання. Тобто, ця модель має дещо механічний характер, усі повинні проходити один процес, однаково переживати одні й ті ж емоції.
Системної перевірки концепція про п'ять етапів скорботи не проходила, і лише на початку 2000-х дослідники Єльського університету вперше взялися за цю тему. Протягом трьох років вони опитали 233 людей, які втратили кохану людину (зазвичай дружину або чоловіка). Інтерв'ю проводилися приблизно через шість, одинадцять і дев'ятнадцять місяців після смерті.
Отримана ними картина була складнішою за гіпотезу п'яти стадій. Дослідники виявили, що найпоширенішою емоцією було прийняття, тоді як заперечення переживали далеко не всі або не в однаковій мірі. Другої сильною емоцією була туга, а пригнічений стан супроводжував всі етапи, і він був більш вираженим, ніж гнів. Крім того, емоційні стадії не змінювали одна одну в чіткій послідовності. Людина на третій стадій скорботи могла, наприклад, переживати прийняття, а не гнів.
Тому ми хочемо показати переваги використання у групах психосоциальної допомоги під час горювання методики на основі теоретической моделі подвійного процесу горювання (Duel process model. Stroеbe & Schut, 1991, 2007).
Ми вважаємо цю модель, яку розробили нідерландські дослідники Маргарет Штруб і Генг Шат, дуже эффективною. Ключовим аспектом даної моделі є те, що під час горювання у повсякденному житті всі люди стикаються із необхідністю переключати увагу від ситуацій, що вимагають орієнтації на втрату до ситуацій, орієнтованих на відновлення та навпаки.
Це постійний процес, коли орієнтації на втрату та відновлення змінюють одна одну, відповідно людина стикається з тим, що в одних ситуаціях вона добре адаптується до життя без померлої людини, а в інших – ні. І це є абсолютно нормальним в процесі оптимальної психологічної адаптації до втрати.
Виходить, що здатність ефективно справлятися зі втратою близької людини передбачає вміння бути гнучким у різних ситуаціях, у тому числі у сприйнятті свого актуального стану. Згідно із моделлю подвійного процесу, процес горювання розглядається як наявність двох орієнтацій: орієнтація на втрату (прийняття і визнання втрати) та орієнтація на відновлення.
Ціль на втрату направлена на відокремлення від померлої людини, що виражається у плачі, крику, сумі, тузі, натомість ціль на відновлення відноситься до діяльності, за допомогою якої людина починає будувати нове життя і нову ідентичність, в якій померлий присутній духовно і символічно, але не фізично.
Адаптація до втрати полягає у коливаннях між цими двома цілями, що відбувається доти, поки не буде знайдено сенс як у втрачених відносинах, так і в новому побудованому житті.
Модель подвійного процесу має одну велику перевагу, що дозволяє їй стати гарною основою для ефективної методики надання психосоціальної допомоги людям, які зіткнулися з втратою близького – це широке розуміння процесу горювання. Людина, яка переживає горе, познайомившись з цією моделлю, не буде себе звинувачувати в тому, що вона щось неправильно відчуває і не буде втискати себе в рамки, намагатися справлятися з горем за якоюсь лінійною схемою.
У першому занятті за такою методикою пояснюються теорії процесу горювання. Спочатку наводиться лінійна фазова теорія, потім докладно обговорюється теорія подвійного процесу горювання. Під час такого пояснення йде обговорення, і є випадки, коли клієнти кажуть, що їм були відомі фази горювання і вони були у сум'яті, тому що не розуміли, де вони знаходяться зараз і не уявляли, як ці фази впливатимуть на їхнє життя.
У когось втрата близького була не вперше в житті, і вони ділилися, що відчували себе неповноцінними, тому що в їхньому житті не було всіх фаз, про які вони читали в Інтернеті. Теорія подвійного процесу горювання майже всім стає новою інформацією. І ми отримуємо позитивний відгук від клієнтів. Вони відразу розуміють про що йдеться. Висловлюються, що це дуже нагадує їхній стан протягом дня та останнього часу (зміна орієнтації від горя до відновлення).
Ще на одному занятті клієнти обговорюють свої почуття, думки, поведінку. Під час обговорення всі розуміють, що в процесі горювання люди відчувають різні почуття, думки, можуть поводитися по-різному. Вони бачать, що можуть бути зміни, які відбуваються в короткі проміжки часу, налаштування один день відрізняється від іншого настроєм. Буває, що налаштування може змінюватися і протягом дня, від орієнтації на горювання до орієнтації на відновлення, навіть кілька разів. Чудово, що завдяки теорії подвійного процесу горювання, ми маємо можливість пояснити, що це нормально, тому що постійно працює подвійний процес горювання.
Це дозволяє надати впевненості клієнту, що він перебуває в нормальному процесі горювання та зможе адаптуватися до нового життя, де згідно з теоретичною моделлю подвійного процесу горювання, він зможе зберегти приємні спогади про померлого. У його новому житті померлий буде присутнім духовно і символічно, й це надихатиме вибудовувати щасливе життя.
Література
- Групи психологічної підтримки дорослих, які втратили близьких людей внаслідок різних обставин: Методичний посібник / Хеге Сантандер, ЕлінеГреллан Рьокхольт, Айнхіль Селнес – Центр психологічної підтримки людей, які втратили близьких. Університетська клініка округу Акерсгус, 2017. – 152 с.
- Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальнийпосібник. /Заг.ред. Л. Царенко. Том 1 – 3. Київ, 2018.
- Кризова психологія: Навчальний посібник /За заг. ред. проф. О.В. Тімченка. – Х.: НУЦЗУ, 2010. - 401 с.