Поняття «креативність» в контексті психологічного знання набуло значення тільки на початку 50-х років минулого століття і сьогодні багато психологів, зокрема Стернберг, вважають креативність «попелюшкою» психології. Спочатку креативність розглядалася як функція інтелекту, і рівень розвитку інтелекту ототожнювався з рівнем креативності. Згодом з'ясувалося, що рівень інтелекту корелює з креативністю до певної межі, а надто високий інтелект перешкоджає креативності. В даний час креативність розглядається як незводима до інтелекту функція цілісної особистості, залежна від цілого комплексу її психологічних характеристик. Відповідно, центральне місце у вивченні креативності займає виявлення особистісних якостей, з якими вона пов'язана.
Згідно В. Н. Дружиніну, існує як мінімум три основні підходи до проблеми творчих здібностей:
- Творча здатність (креативність) є самостійним чинником, незалежним від інтелекту (Дж. Гілфорд, К. Тейлор, Г. Грубер, Я. А. Пономарьов).
- Високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень творчих здібностей і навпаки (Д. Векслер, Р. Вайсберг, Г. Айзенк, Л. Термен, Р. Стернберг та інші).
- Як таких здібностей немає. Головну роль в детермінації творчої поведінки відіграють мотиви, цінності, особистісні риси (А. Танненбаум, А. Олох, Д. Б. Богоявленська, А. Маслоу та інші).
Багато з дослідників зводять проблему людських здібностей до проблеми творчої особистості: не існує особливих творчих здібностей, а є особистість, що володіє певною мотивацією і рисами. Більшість авторів переконані в тому, що незалежність і переконаність, орієнтація на особисті цінності, а не на зовнішні оцінки, мабуть, може вважатися головною особистісною якістю креатива.
Творчим людям притаманні такі особистісні риси:
- незалежність - особистісні стандарти важливіше стандартів групи, неконформність оцінок і суджень;
- відкритість розуму - готовність повірити своїм і чужим фантазіям, сприйнятливість до нового і незвичайного;
- висока толерантність до невизначених і нерозв'язних ситуацій, конструктивна активність в цих ситуаціях;
- розвинене естетичне почуття, прагнення до краси.
Так, за спостереженнями А. Маслоу, під час вивчення самоактуалізованих особистостей, креативність була універсальною характеристикою всіх без винятку індивідів, які були об'єктом дослідження. Кожен з цих людей в тій чи іншій формі демонстрував творчі здібності, винахідливість або оригінальність, причому ці прояви мали індивідуальні особливості. Крім того, самоактуалізовані особистості, за Маслоу, менш обмежені, менш скуті. Іншими словами, менш окультурені, вони більш спонтанні, природні та людяні - все це також сприяє прояву креативності. Якщо виходити з досліджень і спостережень за дітьми, то всі люди спочатку досить спонтанні, але придбані ними в процесі окультурення та соціалізації потужні обмеження і заборони, стримують спонтанні спонукання.
При вивченні самоактуалізованих особистостей, А. Маслоу визначив, що креативність його підопічних багато в чому пов'язана з відносною відсутністю страху, вони безумовно менше долучені до культурних норм. А це значить, менше бояться того, що скажуть, чого вимагатимуть або над чим будуть сміятися оточуючі. Вони без зусиль дотримуються ряду умовностей, проте всы в тій чи іншій мірі опираються залученню до суспільних норм, зберігаючи при цьому певну відстороненість від тієї культури, в яку занурені.
У контексті вище сказаного доречно підняти питання про соціальні страхи, як про фактор, який, на нашу думку, можуть суттєво впливати на рівень креативності особистості.
Проблема соціальних страхів у населення висвітлюється в роботах Г. М. Андрєєвої, А. Н. Сухова, М. В. Герасимова, В. А. Андрусенко, B. C. Полякової, О. А. Прілутскої та ін. Соціальний страх обумовлений, перш за все, довготривалими процесами, що йдуть у суспільстві, які так чи інакше мають відношення до кожної людини та її оточення.
Соціальні страхи населення - це складне соціально-психологічне явище, яке детермінується різними факторами: об'єктивними соціально-економічними умовами життєдіяльності населення, негативними тенденціями їх змін, низьким рівнем довіри до влади на всіх рівнях, стихійними процесами, діяльністю засобів масової інформації.
Вчені виділяють наступні види соціальних страхів:
- страх критики;
- страх бути знехтуваним (страх отримати відмову, бути невизнаним, недооціненим, зневажуваним, страх осуду, страх байдужості);
- страх опинитися в центрі уваги, страх публічних виступів;
- страх здатися неповноцінним;
- страх начальства або необхідності спілкуватися з впливовими високопоставленими людьми, чия думка має для нас значення;
- страх нових ситуацій;
- страх диктатури і страх перед авторитарними особистостями;
- страх втратити свій соціальний статус;
- страх втрати (виявитися кинутим своїм партнером, страх розлучення, боязнь втратити роботу, здоров'я, збідніти, втратити красу, страх самотності, страх втрати власної гідності);
- страх перед злочинним світом;
- страх перед голодом і злиднями;
- страх за своє майбутнє;
- страх прийняти самостійне рішення (взяти на себе відповідальність, небажання ризикувати, почати вчитися, вибрати собі партнера);
- страх публічно проявляти свої почуття, а також висловлюватися, позначати потреби, пред'являти вимоги, сказати «ні», розкритикувати когось, страх конфліктів і страх перед відвертістю та ін.
Соціальні страхи з'являються в процесі соціалізації особистості, засвоєння нею соціальних норм, вимог, заборон. Іншими словами, зниження рівня креативності (відповідно до А. Маслоу) і поява соціальних страхів є наслідком процесу соціалізації. Але, як уже було сказано вище, креативні особистості досить легко засвоюють соціальні норми і у них, відносно, відсутнє почуття страху. Значить, ми можемо припустити, що на рівень креативності впливають соціальні страхи особистості.
У процесі нашого дослідження взаємозв'язку соціальних страхів і мотивації досягнень, нами були отримані додаткові, досить цікаві дані, що не відносяться безпосередньо до проблеми нашого дослідження, але які ми вважаємо за необхідне висвітлити в даній статті.
Отже, в процесі дослідження крім методик, що діагностують мотивацію досягнення, нами була використана методика СМІЛ (Л. Н. Собчик) і методика Л. Н. Грошевої «Соціальні страхи».
Після проведення кореляційного аналізу між показниками, отриманими за методикою СМІЛ і показниками за методикою «Соціальні страхи» ми отримали наступні результати. Були отримані значимі позитивні коефіцієнти кореляції між «страхом неприйняття і пригнічення» і «песимістичністю» (r = 0,22) і між цим же типом страху і «імпульсивністю» (r = 0,25). Наявність позитивної кореляції між показниками за шкалою «песимістичність» і «страхом неприйняття і пригнічення» не стало для нас несподіванкою. Високі показники за цією шкалою дають нам особистість невпевнену в собі і своїх можливостях, схильну до роздумів, з вираженою потребою в розумінні, любові, доброзичливому ставленні до себе, інертну в прийнятті рішень, яка у відносинах з авторитетною особистістю проявляє залежність. При цьому захисним механізмом є відмова від самореалізації та посилення контролю свідомості.
Несподіваним, хоча і цілком зрозумілим, для нас стала кореляція між «страхом неприйняття і пригнічення» і «імпульсивністю». Високі показники за даною шкалою дають нам протилежну характеристику особистості, в порівнянні з попередньою: активну особистісну позицію, високу пошукову активність, відсутність вираженої конформності, прагнення до самостійності і незалежності, але в той же час нетерплячість, схильність до ризику і високий рівень домагань. Дані характеристики є природними особливостями юнацького віку, а підвищення рівня соціальних страхів пояснюється соціальною ситуацією («вихід з-під крила батьків»), в якій юнаки та дівчата знаходяться в даний період.
Так само позитивна, значуща кореляція була отримана між «страхом комунікації» і «ригідністю» (r = 0,35). Це, на наш погляд, безпосередньо говорить про вплив цього типу соціального страху на зниження креативності, оскільки він сприяє збільшенню ригідності. Але слід зробити знижку на те, що при недостатній гнучкості і труднощах перемикання, особистості з високими показниками за цією шкалою досить винахідливі і володіють раціональним складом розуму, але в міжособистісних контактах проявляється почуття суперництва і прагнення зайняти престижне місце в референтній групі, що не співвідносно з креативністю.
Особливо цікавою є негативна кореляція (r = - 0,22) між «надконтролем» і «страхом комунікації». Виходить, що низький «контроль» обумовлює сильний «страх комунікації». Якщо звернутися до характеристики особистості, у якій діагностуються високі показники за шкалою «надконтроля», то отримаємо наступне: спрямованість особистості на відповідність нормативним критеріям, стримування активної самореалізації, орієнтація на правила, інструкції, повір'я, інертність в прийнятті рішень. Можливо, така відповідність нормам і сильний контроль веде до ослаблення страху комунікації. Між «надконролем» і іншими типами соціальних страхів ми отримали позитивні коефіцієнти кореляції, але вони не є значущими.
Отже, ми бачимо неоднозначний, протилежний вплив соціальних страхів на особливості особистості і її креативність в юнацькому віці. Оскільки висновки зроблені побічно, через вивчення впливу соціальних страхів на особливості особистості, то однозначно стверджувати про негативний їх вплив на креативність зарано. Одне, принаймні, ясно точно - соціальні страхи пригнічують потребу в самоактуалізації і перешкоджають цьому процесу. Можна припустити, що в залежності від особливостей особистості (швидше за все від рівня інтелекту) соціальні страхи можуть як знижувати рівень креативності, так і стимулювати її розвиток. А ось те, наскільки сильно (безпосередньо чи опосередковано) вони впливають на рівень креативності, ще вимагає уточнення і безпосереднього дослідження.
Якщо людина не відноситься до самоактуалізуючих особистостей - це, безумовно, не означає, що у неї автоматично відсутня креативність. Можна бути креативною і при цьому не бути самоактуалізуючою особистістю. Що підтверджують дослідження Воллаха і Когана, за результатами яких діти з високим рівнем креативності та високим рівнем інтелекту володіють всіма характеристиками самоактуалізованої особистості, в той час як діти з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності часто тривожні, страждають від невіри в себе, «комплексу неповноцінності».
У сучасній соціально-економічній ситуації, коли кількість соціальних страхів дуже велика, причому у всіх вікових групах, питання розвитку здорової, самоактуалізованої креативної особистості є особливо актуальним. Цікавим і важливим, на наш погляд, було б дослідження залежності між креативністю та соціальними страхами в різних вікових, статевих та соціальних групах.
Література:
- Андрусенко В. А. Социальный страх: (Опыт философского анализа). Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991.
- Грошева Л. Н. Социальные страхи и их преодоление у верующих и атеистов: Дис. канд. психол. наук: Москва, 2004.
- Дружинин В. Н. Психология общих способностей - СПб.: Издательство «Питер», 1999.
- Мотивация и личность. 3-е изд./Абрахам Маслоу. - СПб.: Питер, 2003.
- Собчик Л. Н. Введение в психологию индивидуальности.- М.: ИПП-ИСП, 2000.