Завжди правдиво. Але відповідно до віку.
Розмови про секс починаються десь в 3-4 рочки у дітей, все індивідуально. І перше питання: звідки я взявся? Тож потрібно відповідати правдиво, ніяких лелек та капуст. Нема такого віку, коли дитині зарано знати правду. Але правда має відповідати віку дитини, не потрібно описувати весь процес трирічці. Щось на кшталт: тебе народила мама, коли ти був маленьким, ти жив у мами в животику. Головне, що має зрозуміти дитина – розмовляти про це безпечно і ви готові відповідати на ці питання.
Потім дитина прийде і спитає як я потрапив у животик. Дитина дошкільного віку не потребує зайвих подробиць і тут. Можна сказати: «Мама і тато дуже люблять одне одного і захотіли народити собі маленького хлопчика чи дівчинку. Для цього дорослі люди займаються коханням. Це значить, що вони можуть цілуватися і міцно-міцно обнімаються, а статевий орган чоловіка (він по-науковому називається «пеніс») входить в оту спеціальну дірочку у жінок (її називають «піхва»), і тоді клітинки майбутніх мами і тата поєднуються». Неважливо як ви будете про це говорити, важливо, щоб дитина відчула, що вона бажана.
Чому потрібно називати все своїми іменами? Вчені вважають, що це вибудова кордонів дитини у майбутньому та профілактика насилля з боку інших. Що інтимні зони не можна давати нікому торкатись, чужі люди не мають їх бачити чи чіпати.
Про тему сексуальних зловживань потрібно розповідати дитині самостійно, вона може про це не спитати. І говорити про це тоді, коли дитина починає залишатись з кимось з дорослих наодинці. Найняли няню, залишили з кимось з дорослих, бо потрібно вийти до магазину, пішли у дитсадок, поїхала в табір відпочивати тощо. На жаль, дитина зазнає 60 % сексуальних зловживань від людей, яких вона добре знає. І ваше завдання – навчити дитину розуміти, якщо хтось переходить її фізичні чи психологічні кордони.
Відома американська історія про 5-річну дівчинку, яку гвалтував вітчим, а вона просила допомоги у вихователів в дитсадку, розповідаючи, що «тато торкає її пиріжечок». Дорослі ж переконували дівчинку, що потрібно ділитися печивом. Насилля можна було б уникнути, якби свого часу дитині пояснили її кордони й називали все своїми іменами.
Говорити з дитиною про сексуальну орієнтацію теж важливо, але тоді, коли дитина про це спитає. Чому ці два дяді ідуть за ручку? Тому що вони кохають один одного. Так буває, що іноді хлопчик може закохатись не в дівчинку, а в хлопчика, і це нормально.
На сьогодні існує безліч літератури щодо цієї теми. Взагалі, говорити з дітьми про секс можливо лише тоді, коли ви пропрацювали своє ставлення до цього питання у психолога.
А що робити, якщо ви помітили, що ваша дитина гомосексуальна?
- по-перше, не лякатися. Іноді наші гендерні стереотипи, що хлопчик не може грати в ляльки, спілкуватись з дівчатами та любити танці, а дівчинка – грати в машинки, бути задиристою та захоплюватися боксом, наштовхують на думку, що з вашими дітьми щось не так. Насправді це може бути просто грою, пізнанням світу. А не проявом гомосексуальної орієнтації;
- не потрібно одразу думати, що ви погані батьки, не правильно виховували дитину тощо. Дитина виховується не лише в сім'ї;
- думати, що з дитиною щось не те – теж не вірно. Така думка базується на переконанні, що гомосексуальність є чимось поганим та не природним, проте сексуальна орієнтація формується внутрішньоутробно, це те, з чим кожен з нас народжується. Але це вже зовсім інша тема, про яку я розповім згодом, якщо буде цікаво.
Отже, просто продовжуйте любити свою дитину та приймати її такою, якою вона є!