Дане дослідження є частиною масштабного багатовимірного дослідження, яке триває вже понад п'ять років. Прихильність як одна з форм людських відносин, що лежить в основі будь-якої сім'ї, традиційно актуальна як у медичній, так і прикладній психології. В цьому аспекті дослідники намагаються з'ясувати закономірності виникнення та зміни відносин, адекватність комунікацій, вплив різних типів відносин на якість розвитку дитини.
У дослідженнях на трьох поколіннях встановлено, що патерни прихильності передаються від батьківських поколінь дітям у 75% випадків.
Проблемне поле, яке потрапило у сферу нашого теоретичного інтересу, це модель трансгенераційного конфлікту. Під час анамнестичного опитування при проведенні консультацій матерів, які виховують дітей з різними патологіями, з'ясувалося, що стосунки жінки з її власною мамою були завжди в центрі уваги.
Для загального розуміння психодинамічної гіпотези, ми визначили дві робочі моделі: "модель конфлікту" та "модель патології розвитку" при порушенні прихильності. Визначити структурний рівень психіки ми можемо за характером переважання психологічних захистів, які демонструють певні риси і акцентуації.