Шкала депресії Бека (Beck Depression Inventory) запропонована А. Т. Беком в 1961 р. і розроблена на основі клінічних спостережень, що дозволили виявити обмежений набір найбільш релевантних і значущих симптомів депресії та скарг, що найбільш часто пред'являються пацієнтами. Після співвідношення цього списку параметрів з клінічними описами депресії, що містяться у відповідній літературі, був розроблений опитувальник, що включає 21 категорію симптомів і скарг. Кожна категорія складається з 4-5 тверджень, що відповідають специфічним проявам/симптомам депресії. Ці твердження ранжировані у міру збільшення питомого внеску симптому у загальний ступінь тяжкості депресії.
Спочатку передбачалося, що методика має заповнюватися за участю кваліфікованого фахівця (психіатра, психотерапевта, клінічного психолога, навіть, соціолога). Тому що крім відповідей досліджуваного, діагност повинен був враховувати і результати анамнезу, рівень інтелектального розвитку та інші параметри, які були важливими для встановлення точного діагнозу. В даний час вважається, що процедура тестування може бути спрощена: опитувальник пред'являється безпосередньо пацієнту та заповнюється самостійно.
Оскільки тест не був рестандартизований українською, питання та інтерпретація результатів наводяться російською.