Відповідь на це питання навряд чи може бути короткою, оскільки вплив театрального та кіно мистецтва на душу, що вирощується, багатоплановий, багатошаровий. І є складним та тривалим за своєю протяжністю процесом.
Але найголовніші переваги, як на мене, можна описати так:
- театр та кіно пояснюють світ;
- допомагають відрізнити добро від зла;
- сприяють соціалізації дитини (підлітка).
Вчать:
- впевненості у собі;
- самодисципліні;
- адекватному вираженню емоцій;
- умінню слухати, виконувати необхідні дії, дотримуватися правил акторської професії та правил соціуму.
А також вчать:
- роботі в команді;
- повазі інтересів, прав та мотивації інших людей;
- співпереживанню та співчуттю, тобто формують моральні якості, необхідні для життя у суспільстві.
Далі розвивають творчі, інтелектуальні, комунікативні здібності та привносять у життя дитини свято. Все це успішно роблять педагоги кіношколи «Не по-дитячому» (директор школи – Юлія Велієва).
Позитивним прикладом роботи став звітний показ робіт учнів, що пройшов у Будинку Клоунів в Одесі. Діти-актори різних вікових груп продемонстрували чудовий вокал, чудову хореографію та цілком професійну театральну гру. До речі, хореографічні номери являли собою мінівистави, в яких і основні сенси, і відтінки емоцій дуже гармонійно були передані мовою пластики. Чіткою та красивою була і робота юних акторів, які ведуть показ.
Безумовно, заслуговує на позитивну оцінку спектакль «Кошенята» у постановці Михайла Грицика. Робота проведена велика, відчувається тривалий тренінг дітей на заняттях та їхнє величезне прагнення до професії. I нехай десь були невеликі паузи та маленькі підказки акторів один одному, глядач побачив повноцінну цілісну закінчену виставу, з яскравими костюмами та складним гримом, гідну показу навіть у ТЮГу. Від вистави залишилося враження злагодженої роботи та відчуття, ніби всі ролі у ньому – головні. А наймолодша актриса (кошеня Піт) чудово працювала на рівні зі старшими акторами, наче випереджаючи свій вік.
Дуже цікавими були етюди від режисерів Тетяни Саковської («Пантоміма»), Дениса Григорука («Маленькі жахи») та Дарини Пундєвої («Джульєтти»). Стараннями учнів, глядач легко поринув у запропоновані умови. І для цього занурення зовсім не потрібні були декорацiї. Хоча технічне оснащення показу було чудовим.
Особливо хочеться відзначити роботи учнів старшої групи школи під керівництвом добре відомого одеситам та глядачам України режисера Сергія Анашкіна. Мінівистави «Коло друзів» та «Надходження» виглядали досить кінематографічно і справили велике враження на глядача. Мається на увазі, що добрі, світлі та веселі сюжети, придумані та написані Анашкіним, а також результат, показаний на сцені, просяться на кіноекран.
Монолог «Мама» (так само написаний Анашкіним) – зворушливий, глибокий, проникливий, чудово прочитаний дуже сильною ученицею школи, у багатьох мам викликав справжнісінькі сльози. Та й колективний фінал за участю всіх учасників був сильним та яскравим. Показ робіт кіношколи «Не по-дитячому» залишив дуже приємні враження. Глядач побачив, як театр і педагогічна майстерність керівників допомагають молодим акторам висловлювати найпотаємніші почуття, розуміти інших, усвідомлювати себе як особистість, реалізовувати свій духовно-творчий потенціал.