Особисті кордони – це особливий звід правил, такий собі «посібник з користування мною», у якому визначені кордони «якою мірою зі мною можна» та «якою мірою зі мною не можна», і що буде у разі порушення цих правил.
Особисті чи психологічні межі – це збірка моїх принципів, етичних норм, мій спосіб життя й те, що для мене особливо важливо в ньому.
Первинна функція особистих кордонів у тому, щоб розуміти, де закінчуєшся ти й починається навколишній світ. Пізніше, значення особистих кордонів збільшується та починає включати внутрішній добробут, безпеку й прозорість відношення, робочу ефективність та багато іншого.
Вік формування кордонів починається з 2-х та продовжується приблизно до 10 років. Зрозуміти, що дитина дозріла до встановлення кордонів можна через те, що вона почала усвідомлено переживати поняття «моє». Сюди можна додати «не дам», пошук власного кута в будинку (закривається на кухні або у ванній, будує будиночки), починає закриватися (в туалеті, кімнаті тощо). Всі ці ознаки говорять про самосвідомість особистості, що активно прокидається, і перше, що ця особистість усвідомлює, що тут МОЄ.
Існує ціла класифікація кордонів:
1. Фізичні межі, які визначаються межами вашого тіла.
Вони можуть бути різними, варіюючи дистанцію між вами та іншою людиною. Так, «Соціальна зона» має на увазі спілкування з незнайомими людьми та приблизно становить 3,5 метра й більше. «Персональна зона» – це зона офіційного спілкування по роботі. Вона починається із 1,5 метрів. Далі йде «Особиста зона» – від 1 до 1,5 метра. Вона для знайомих та приятелів. І, нарешті, «Інтимна зона» – до 1 метра. Ця відстань, з якої можливий поцілунок, обійми й, звісно, до цієї зони нормальні люди «кого завгодно» не пускають.
2. Емоційні межі, які часто називають «гарним тоном», «взаємною ввічливістю», «взаємоповагою» тощо.
Все, що ми розуміємо під етичністю у спілкуванні, входить у ці межі. Тут і звернення на «Ви» до малознайомих людей, людей старшого віку чи статусно вищого становища. Тут же й заборонені питання як для малознайомих людей («Скільки ви заробляєте?»), так і для близького оточення («А чому ти досі незаміжня?» або «Чому у вас досі немає дітей?»). Будь-яка образа вашої особистості, чи то відкритий вислів у нецензурній формі, чи тільки саркастичний натяк у «нешкідливому» жарті. Все це є порушенням вашого емоційного кордону та має припинятися!
3. Кордони особистого простору. Це право на своє географічне місце «під Сонцем», в якому ви маєте право побути наодинці із собою, заснути не прибираючи або покласти кожну річ на «своє місце», що визначається виключно вами. Сюди можна віднести ваше недоторканне право на власність. І цією власністю може бути будь-що: і книги, і ручки, і одяг, і пиво в холодильнику, і гроші в заначці. Головне, що оскільки все це ваше, ви маєте право цим НЕ ДІЛИТИСЯ і НЕ ПОЯСНЯТИ ЧОМУ!
4. Часові межі. Це право свого часу. Тобто мій вихідний можу розпланувати лише я, власне як і відпустку. Час до та після роботи – це мій час!
Кордони часу – це ще й пунктуальність. Я ніколи не спізнюся, і ти не змушуєш мене чекати. Очікування, заздалегідь не обумовлене, що перевищує 15 хвилин – це порушення ваших меж часу.
У моєму відео ви зможете дізнатися про межі більше! Зокрема про ознаки слабких кордонів, чому ми взагалі дозволяємо порушувати свої межі та що з цим робити.