0

Особисті кордони – це особливий звід правил, такий собі «посібник з користування мною», у якому визначені кордони «якою мірою зі мною можна» та «якою мірою зі мною не можна», і що буде у разі порушення цих правил.

Особисті чи психологічні межі – це збірка моїх принципів, етичних норм, мій спосіб життя й те, що для мене особливо важливо в ньому.

Первинна функція особистих кордонів у тому, щоб розуміти, де закінчуєшся ти й починається навколишній світ. Пізніше, значення особистих кордонів збільшується та починає включати внутрішній добробут, безпеку й прозорість відношення, робочу ефективність та багато іншого.

Вік формування кордонів починається з 2-х та продовжується приблизно до 10 років. Зрозуміти, що дитина дозріла до встановлення кордонів можна через те, що вона почала усвідомлено переживати поняття «моє». Сюди можна додати «не дам», пошук власного кута в будинку (закривається на кухні або у ванній, будує будиночки), починає закриватися (в туалеті, кімнаті тощо). Всі ці ознаки говорять про самосвідомість особистості, що активно прокидається, і перше, що ця особистість усвідомлює, що тут МОЄ.

Існує ціла класифікація кордонів:

1. Фізичні межі, які визначаються межами вашого тіла.

Вони можуть бути різними, варіюючи дистанцію між вами та іншою людиною. Так, «Соціальна зона» має на увазі спілкування з незнайомими людьми та приблизно становить 3,5 метра й більше. «Персональна зона» – це зона офіційного спілкування по роботі. Вона починається із 1,5 метрів. Далі йде «Особиста зона» – від 1 до 1,5 метра. Вона для знайомих та приятелів. І, нарешті, «Інтимна зона» – до 1 метра. Ця відстань, з якої можливий поцілунок, обійми й, звісно, ​​до цієї зони нормальні люди «кого завгодно» не пускають.

2. Емоційні межі, які часто називають «гарним тоном», «взаємною ввічливістю», «взаємоповагою» тощо.

Все, що ми розуміємо під етичністю у спілкуванні, входить у ці межі. Тут і звернення на «Ви» до малознайомих людей, людей старшого віку чи статусно вищого становища. Тут же й заборонені питання як для малознайомих людей («Скільки ви заробляєте?»), так і для близького оточення («А чому ти досі незаміжня?» або «Чому у вас досі немає дітей?»). Будь-яка образа вашої особистості, чи то відкритий вислів у нецензурній формі, чи тільки саркастичний натяк у «нешкідливому» жарті. Все це є порушенням вашого емоційного кордону та має припинятися!

3. Кордони особистого простору. Це право на своє географічне місце «під Сонцем», в якому ви маєте право побути наодинці із собою, заснути не прибираючи або покласти кожну річ на «своє місце», що визначається виключно вами. Сюди можна віднести ваше недоторканне право на власність. І цією власністю може бути будь-що: і книги, і ручки, і одяг, і пиво в холодильнику, і гроші в заначці. Головне, що оскільки все це ваше, ви маєте право цим НЕ ДІЛИТИСЯ і НЕ ПОЯСНЯТИ ЧОМУ!

4. Часові межі. Це право свого часу. Тобто мій вихідний можу розпланувати лише я, власне як і відпустку. Час до та після роботи – це мій час!

Кордони часу – це ще й пунктуальність. Я ніколи не спізнюся, і ти не змушуєш мене чекати. Очікування, заздалегідь не обумовлене, що перевищує 15 хвилин – це порушення ваших меж часу.

 

У моєму відео ви зможете дізнатися про межі більше! Зокрема про ознаки слабких кордонів, чому ми взагалі дозволяємо порушувати свої межі та що з цим робити.