Цукровий діабет – це захворювання, в основі якого лежить інсулінова недостатність. При цукровому діабеті в організмі порушується обмін речовин. Виділяють 2 типи цукрового діабету: 1-го типу (інсулінозалежний) та 2-го типу (інсулінонезалежний). При цьому діабет 1-го типу є аутоімунним захворюванням, а 2-го типу – метаболічним.
Діабет 1-го типу має такі ознаки:
- спрага та сухість у роті;
- прискорене сечовипускання;
- нічне нетримання сечі;
- нестача енергії та втома;
- постійне почуття голоду;
- раптова втрата ваги;
- розпливчастість зору.
Діабет 2-го типу має такі ознаки:
- прискорене сечовипускання;
- надмірна спрага;
- сильне почуття голоду;
- розпливчастість зору;
- оніміння та поколювання в руках та ногах;
- повільне загоєння ран та рецидивні інфекції.
Сьогодні 422 мільйони людей у світі хворіють на цукровий діабет. У Європі існує «біржовий діабет», яким хворіють бізнесмени, керівники та підприємці. Його назва пов'язана з тим, що діабет проявляється у людей під час падіння курсу.
Одними із причин прояву інсулінової недостатності є стресові фактори. Дослідження показують, що психосоціальні чинники так само відіграють важливу роль як у виникненні захворювання (психологічні травми подій життя, тривалі нервові напруження тощо), так і в його перебігу (якщо хворому перехвилюватися, то підвищиться цукор у крові).
Зв'язок діабету та емоційної напруги помічено ще у 1674 р. Томасом Віллісом (британський вчений-медик). Дослідження показують, що у людей з діабетом, за п'ять років до встановлення діагнозу, відзначається вищий рівень стресових подій, довготривалих переживань та труднощів. Вчений Уолтер Кеннон (американський психофізіолог) у своїх дослідах з'ясував, що гнів та страх впливають на обмін вуглеводів: він виявив цукор у сечі у тих, хто складає іспит, запасних гравців та азартних уболівальників під час футбольного матчу тощо.
Цукровий діабет належить до психосоматичних захворювань, що виникають на «нервовому ґрунті».
Фактично психосоматичні хвороби – це хвороби порушеної адаптації (пристосування, захисту) організму. Зв'язок між психікою та тілом здійснюється через вегетативну нервову систему. І при захворюванні уражається орган-«мішень», що має до цього спадкову схильність.
Якщо говорити про вплив діабету на психіку, доречно розглянути це з двох сторін. З одного боку, описано психологічні особливості, які можуть призвести до розвитку діабету. А з іншого боку, саме захворювання, коли воно вже розвинулося, з великою ймовірністю залишить свій відбиток на психіці людини.
Психологічні особливості, що сприяють розвитку цукрового діабету включають:
1. Переїдання. У хворого спостерігається стрімке заїдання проблем, від цього людина починає їсти багато шкідливих харчових продуктів.
2. Відчуття постійної тривожності та остраху. Кожна частина у головному мозку відчуває психосоматичний вплив цукрового діабету. Внаслідок цього у пацієнта з'являється безпричинний страх, тривожна поведінка та депресивні стани.
3. Психічні розлади. Такі патологічні процеси характерні для тяжкого перебігу патології та виявляються у вигляді психозу тощо.
Зміна поведінки (часто змінюється і характер) у діабетика проявляється трьома синдромами, які можуть виявлятися разом або окремо:
Невротичний (нестабільний емоційний фон, безрадісний настрій, виражена розгубленість у поведінці, надмірна уразливість, дратівливість).
Астенічний (зайва збудливість, конфліктна поведінка та навіть агресія, неприйняття себе, порушення сну, відчуття сонливості вдень).
Депресивний (пригнічений стан, відчуття безвиході, проблеми з прийняттям рішення, постійне відчуття тривожності, байдуже ставлення до життя).
Для людей з цукровим діабетом характерно:
- підвищена вимогливість до себе та оточення;
- нестійка самооцінка;
- почуття незахищеності та емоційної занедбаності;
- почуття провини та неповноцінності, тривоги, гніву, заздрощів тощо;
- постійна невпевненість у собі;
- потреба у міжособистісному спілкуванні, безпеці, захищеності, терпінні;
- ворожість;
- безвихідь.
Людина усвідомлює, що тепер не все під її контролем та відчуває страх.
У пацієнтів із цукровим діабетом практично завжди формуються ті чи інші емоційно-психічні порушення. Особливо часто депресивні розлади спостерігаються у людей похилого віку з цукровим діабетом 2-го типу. Їхня виразність залежить від особистих якостей людини, активності її життєвої позиції, працездатності. Наявність супутньої цукровому діабету депресії перешкоджає адаптації хворого, негативно позначається на перебігу основного захворювання, погіршує виконання лікувальних рекомендацій, у тому числі щодо дотримання дієти, приймання цукрознижувальних препаратів, проведення самоконтролю рівня цукру крові.
Сам факт постановки діагнозу цукрового діабету, хворобливий стан, необхідність приймання ліків та змін у способі життя – все це веде до психічної астенізації багатьох пацієнтів, зниження якості життя.
Астенія є універсальною реакцією організму на будь-які надмірні навантаження, що загрожують виснаженням енергетичних ресурсів. З'являється емоційна нестійкість, дратівливість, страхи, зниження апетиту та схуднення, у деяких можуть виникати тахікардія, задишка, підвищена пітливість, коливання артеріального тиску.
Тривога – почуття занепокоєння, нервозності, передчуття біди, внутрішньої напруги без видимих причин. Через тривожні думки, яких неможливо позбутися, знижується концентрація уваги, працездатність, порушується сон. Через занепокоєння виникає потреба постійно робити, непосидючість та метушливість. Тривога часто хронологічно передує депресії.
Депресія – це нервово-психічний розлад, що характеризується пригніченим настроєм та негативною, песимістичною оцінкою себе, свого становища у навколишній дійсності. Одночасно порушується фізичний стан.
Лікуванням психічних розладів у хворих на цукровий діабет займається психолог чи психотерапевт.
Після збору анамнезу розробляється індивідуальна програма конкретного пацієнта. Під час психокорекційних чи психотерапевтичних сеансів, пацієнтові допомагають вчитися по-новому сприймати світ та оточення, опрацьовувати свої комплекси та страхи, а також усвідомлювати та усувати глибинні проблеми.
Лікування психосоматичних захворювань повинно мати підтримувальний характер. Головна профілактична міра розладів психіки у хворого на діабет полягає у виключенні негативної психологічної ситуації.