Шкала безнадійності Бека (Beck Hopelessness Scale) була розроблена А. Т. Беком та його науковою групою співробітників у 1974 р. Хоча почуття безнадійності багатьма фахівцями трактується як розпливчасте переживання, вони також стверджували про можливість створення інструментарію для вимірювання ступеня вираженості негативного ставлення як до самого себе, так і щодо передбачуваного майбутнього у дорослих та підлітків.
Цю методику, що складається з 20 тверджень, використали для діагностики в низці досліджень, і результати показали, що в дорослої категорії респондентів високий показник безнадійності був пов'язаний зі спробами суїцидальної поведінки та селфхарму. Підліткова категорія продемонструвала зв'язок із суїцидальною спробою, тільки у тих респондентів, у яких вона була раніше. Також, виражене почуття безнадійності присутнє у тих клієнтів, які достроково припинили особистісну терапію. Таким чином, ця шкала має цінність як додатковий інструментарій для діагностики непрямої ознаки суїцидального ризику в людей, які страждають на депресію.