Як відомо, існує певний поділ людей за часом доби, в який вони вважають за краще працювати та займатися різними справами. Деякі люди більш продуктивні вранці і вважають за краще виконувати завдання у першій половині дня, тоді як інші відчувають приплив енергії та мотивації ввечері і вважають, що в цей час вони працюють найефективніше. Ці дві категорії людей отримали свої назви - "жайворонки" та "сови".
"Жайворонки" - це люди, які віддають перевагу раннім ранковим годинникам для своєї активності. Вони можуть прокидатися рано вранці, відчуваючи себе повними сил та енергії, і готові розпочати день із виконання завдань. Такі люди часто більш активні та продуктивні в першій половині дня, коли їхній мозок перебуває в стані максимальної бадьорості.
З іншого боку, "сови" - це люди, які почуваються бадьорішими та активнішими ввечері. Вони можуть відчувати труднощі з пробудженням рано вранці та початком роботи, але до вечора відчувають приплив енергії та мотивації, що робить їх більш продуктивними у другій половині дня та ввечері.
Існує тест, який дозволяє визначити, до якої з цих категорій ви належите. Цей тест заснований на ваших уподобаннях щодо сну, активності та продуктивності в різний час доби. Проведення такого тесту може допомогти вам краще зрозуміти свої природні біоритми та оптимізувати свою роботу та інші заняття відповідно до цих біоритмів.
Визначення вашого типу - "жайворонок" або "сова" - може бути корисним для планування вашого дня та розподілу завдань. Якщо ви знаєте, що у вас більше енергії та мотивації вранці, то можете запланувати свої найважливіші та складніші завдання на цей час. У той же час, якщо ви почуваєтеся бадьорішими і творчішими ввечері, то можете залишити цей період для більш творчої роботи або вирішення завдань, які потребують глибокого занурення.
Таким чином, тест на приналежність до типу "жайворонка" або "сови" може допомогти вам краще організувати своє життя та роботу, враховуючи ваш природний біологічний ритм.
Джерело: Тесты для всех / Составитель Т. В. Орлова. – 3-е издание. – К.: Изд-во «Довира», 1996. – 222 с.