Насправді, страх – це дуже дивне відчуття. Він може спонукати людей робити жахливі речі. І часто, через виділення адреналіну в кров, робити те, чого ніколи б не зробив на ясну голову. Страх – це звичайний стан, який переслідує нас все життя і характеризується звиканням. Зазнавши страх в дитинстві, ми будемо постійно відчувати його в схожих ситуаціях.
Іноді через свої страхи, ми забуваємо про те, що діти як губки, вбирають все, про що ми говоримо. Вони сприймають все набагато серйозніше, тому що більш уразливі та сприйнятливі. У дитинстві дітям нічого не страшно, ними більше керує інтерес до того, де і що знаходиться, бажання потикати це, помацати, облизати тощо. Однак, коли діти починають пізнавати світ, потрібно вже стежити за своїми словами, за грамотністю поведінки. Бо необережними висловлюваннями, зайвим оберіганням, ми можемо зафіксувати в дитині власні страхи або підвищену тривожність.
Страх, неспокій і тривога – такі же необхідні частини нашого психічного життя, як і радість, здивування, печаль. Але якщо весь час піддаватися страхам, то це може привести до «емоційного паралічу».
Дитячі страхи, якщо розуміти звідки вони взялися, найчастіше можуть зникнути безслідно. Якщо ж вони зберігаються тривалий час, то це вже говорить про нервову ослабленість дитини й неправильну поведінку батьків.
Страх складається зі специфічних фізіологічних змін, специфічного переживання, що виникає через очікування загрози або небезпеки. Людина може переживати страх у різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну спільну рису. Вони відчуваються, сприймаються людиною як ситуації, в яких під загрозу поставлено її спокій і безпеку.
Через те, що тема здебільшого пов'язана зі страхами дітей, то приділимо більше уваги саме їм. Чутливі, які відчувають емоційні труднощі у відносинах з батьками, діти – не можуть покладатися на дорослих, як на джерело безпеки, авторитету і любові. Діти, які не набули до школи необхідного досвіду спілкування з дорослими й однолітками – не впевнені в собі, бояться не виправдати очікування дорослих, відчувають страх перед учителем.
Деякі діти панічно бояться зробити помилку, коли роблять домашні завдання. Це відбувається в тих випадках, коли батьки педантично їх перевіряють, і при цьому дуже драматично ставляться до помилок. Навіть якщо батьки не карають дитину, психологічне покарання все одно присутнє. Мені здається, що це дико: тиснути на дитину, якщо вона зробила якусь помилку, адже вона тільки всьому вчиться. Надалі це може привести до серйозних проблем.
Жити в страху – це все одно що озиратися назад, виходити зі свого минулого, яке травмує і не бачити майбутнього, його життєствердного початку.
Цілком ймовірно, що діти можуть самі справлятися з різними переживаннями, але тільки в тому випадку, якщо в сім'ї життєрадісна атмосфера, якщо батьки не говорять нескінченно про хвороби, про смерть і про те, що з нею (дитиною) може щось погане статися. Можна сказати, що наявність постійного страху призводить до того, що він поглинає особистість цілком. Тривале відчуття страху негативно впливає на розвиток і здоров'я людини.
Існують різні причини дитячих страхів і пов'язаних з ними неврозів:
- одна з них передбачає, що дитячий невроз страху може бути спадковим захворюванням, яке передається всім членам сім'ї. Тобто спадкування нервової системи і її особливостей;
- також невроз може виникнути на фоні конфліктів в родині через те, що дитина народилася не тої статі або ж це пізня дитина;
- конфліктних сім'ях дуже часто невдоволення між подружжям виливається на дитину. Через це маленька істота відчуває провину за ці конфлікти, боїться опинитися їх причиною;
- як не дивно, але в сім'ях, де тато активніший, ніж мама, у дитини невроз страху практично ніколи не розвивається. І навпаки, в сім'ях, де активна мама, картина протилежна;
- на появу дитячих неврозів страху впливає так званий егоїзм батьків щодо дитини;
- досить часто надмірна кількість страхів у дитини – результат недостатньої емоційності батьків, їх надмірної суворості. Особливо небезпечна в цьому плані ситуація, коли один з батьків тієї ж статі, що і дитина, дуже суворий, а батько протилежної статі – м'який;
- величезну роль у виникненні страхів може зіграти переляк, коли дитина дізнається від однолітків, що потрібно чогось боятися.
Нормою вважається, коли страхи існують після виникнення протягом 3-4 тижнів. Але, якщо ж за цей проміжок часу інтенсивність страху зростає, то мова вже йде про страх невротичний. Як говорилося раніше, страхи можуть зростати аж до дорослого віку.
Можна зробити висновок, що управляти страхами необхідно, але тільки м'яко, інакше постійний сильний страх в дитинстві трансформується в фобію.
Способи корекції страху можна розділити умовно на три групи:
- гра зі страхом;
- малювання страху;
- вербалізація страху (казки, оповідання, страшні історії).
Пропоную список ігор, завдання яких навчити дитину емоціям, які позитивно впливають на її психіку. Ігрова діяльність дозволяє дитині встановити довірчий контакт з однолітками та дорослими.
Ігрові методики
1. Гра з темрявою. Дитина жестами показує, чого вона боїться, а інші відгадують страх. У дітей можуть виникати труднощі, наприклад, страх темряви й самотності хлопці часто не можуть показати жестами. Однак це не знижує корекційної сили даної ігрової методики.
2. Чехарда. У грі беруть участь 3-5 дітей. Один стоїть на карачках. Наступний розбігається і намагається його перестрибнути. Якщо застряє на спині, то так там і залишається. Наступний розбігається і стрибає на створену купу тощо. Гра дозволяє зняти м'язові затиски, страх дотиків і боязкість у дітей. Допомагає зміцнити опору і розширити свободу рухів.
3. Чого я боюся? Діти називають першу й останню букву заданого слова, чого або кого вони бояться. Інші діти відгадують.
4. Прогулянки в сліпу. Одна дитина закриває очі, а інша служить провідником (говорить куди йти: направо, наліво тощо). Перешкодами, які долає дитина, є стільці, розставлені в класі.
Корекційна робота проводиться не зі страхом, а з особистісним ставленням дитини до його причин. Використання цих методик допомагає дітям встановити довірчі відносини з однолітками, подолати почуття самотності та тривожність.
Виходячи з усього перерахованого вище, можна зробити висновок, що страх є причиною багатьох проблем порушення здоров'я – і тим самим причиною багатьох захворювань. Страх має неабиякий вплив на особистісний розвиток дитини. І тут може спостерігатися слабкий контакт з оточенням, підвищена некерованість і агресивність, порушення сну, емоційна загальмованість, депресивні стани, мовні розлади. Мислення втрачає свою гнучкість, стає скутим нескінченними небезпеками, передчуттями та ваганнями. Сприйняття позбавляється цілісності й безпосередності, зменшується пізнавальна активність, допитливість, цікавість.
У дошкільному віці страхи найбільш успішно піддаються психологічній корекції, оскільки вони поки що більше обумовлені емоціями, ніж характером, і багато в чому мають віковий перехідний характер.