«Поспішайте повільно». Експрес-методи з просвітлення!?

Дата публикации:  31 июля 2018 г.
0

Цю статтю мені хотілося написати давно, але я, як завжди, чекаю на особливий привод. І він настав. Чергова програма, ідея, що пропонує швидкий результат у усвідомленні та зміні себе.

Я у психології вже 20 років. З них 15 років я проходжу навчання в європейських проектах, які мають на увазі особисте опрацювання (індивідуальна та групова психотерапія спочатку здорових людей). На сьогоднішній день, я знову в проекті та планую в ньому також проходити особисту терапію.

Отже, чого я досягла за 15 років роботи над собою?

Так, загалом не так вже й багато, на перший погляд. Моя впевненість у собі стала більш стійкою та думка оточення тепер мене непокоїть дуже рідко. Мої стосунки з близькими людьми стали більш врівноваженими та спокійними. Я встановила межі, за які ніхто більше не намагається залізти. У мене є своя сім'я (чоловік та двоє дітей), у якій зазвичай панує мир та згода. Я знаю, хто я, чого хочу й куди йду. Ну ось, мабуть, і все. Холериком я лишилася. Лінь стала мені ріднішою. Наївність закостеніла, бо посилилася професійною деформацією, і обдурити мене так само просто. Ще я ображаюся, коли мене зраджують, і лютую від несправедливості.

Головне моє досягнення – це відкриття стійкої опори у собі. Зміни лякають мене, але я навчилася справлятися з тривогою, перетравлювати фрустрації та відпускати те, що мені непідвладне.

А тепер, поговоримо про швидкість результатів та взагалі про результати.

Серед головних результатів, яких завжди прагнула прогресивна, мисляча частина людства, можна знайти: просвітлення (інсайт), трансформація особистості, самореалізація, здобуття цілісності, здобуття внутрішньої істини й тиші і, нарешті, досягнення щастя.

Метою індивідуальної еволюції людини є відповідь на запитання: «Навіщо вона тут?», «У чому сенс її існування?». Так, мабуть, саме пошук смислів того, що відбувається, є головним моментом на шляху самовдосконалення. Це і сенс кохання. А навіщо любити, якщо кохання кінцеве та часто ілюзорне? А діти, як плід кохання, лише гості у нашому житті та ти маєш відпустити того, кого любиш? У чому сенс страждань? У чому сенс грошей, освіти, роботи тощо? Людям, часто, легко відповісти на запитання: «Що ти хочеш?», але дуже складно часом відповісти: «Навіщо тобі це треба?», «Що ти робитимеш з цим потім?».

Пішли в далеке минуле практики набуття просвітлення через багаторічний досвід життя при Вчителі у віддаленій місцевості, в монастирях. На зміну їм прийшла психотерапевтична практика. І першою такою практикою був психоаналіз З. Фрейда. Від 3-х до 5-ти років клієнт мав проходити свій аналіз 4 рази на тиждень, а то й 5 разів. Особлива ситуація психотерапії мала значення в можливості заново пройти перші роки життя, але в більш ідеальних умовах. Але не будемо тут заглиблюватись в особливості психотерапії, а зосередимося на часі, який потрібний для змін.

Чинник часу – необхідна умова будь-якого розвитку, фізичного чи психічного. Усе можна прискорити у світі, крім швидкості перебігу суб'єктивних внутрішніх процесів людини. Є та завжди були певні тимчасові цикли, необхідні для тих чи інших внутрішньопсихічних динамік.

Рік гострого горювання: від 9 днів після смерті, через 40 днів до півроку та лише через рік, за рахунок руйнування в короткочасній пам'яті яскравого образу померлого, біль починає стихати. Але попереду сім років для адаптації до втрати дуже близької людини.

Є фази кохання. Це «цукерково-букетний» період, що триває до 3-х років та підтримується виключно гормональним коктейлем. Від 3-х до 7-ми років – впізнавання один одного без ілюзій. І, нарешті, до 13 років спільного життя між людьми виникає справжнє кохання та взаємоповага.

Цикли є у всього. Одні з них універсальніші, інші суто індивідуальні. Але спільне в них те, що потрібен час. І для того, щоб знайти правду (зловити інсайт), і для того, щоб адаптуватися до неї, тобто вирішити, як тепер із цією правдою жити. І лише потім почати впровадження цього нового життя на практиці.

Час, час, час!

Але може можна й по-швиденькому? Відловив 2-3 інсайти за годину, перевернув весь свій уклад та бігом до просвітлення!

А от і не можна.

Природа, частиною якої ми є, продумала тимчасові відрізки для всього: для дозрівання людського плоду, для пори року, для припливів та відливів, для дня та ночі. Невже хтось припускає думку, що природа помиляється та її безглуздий повільний порядок можна прискорити? Невже можливий експрес-метод становлення Майстра?

Як можна не розуміти, що час – це наш ресурс, система безпеки!?

Мета – не зрозуміти якомога більше, а прийняти та впровадити! «Крок уперед, два назад». Швидкий результат швидко розсмоктується. Але перед тим, як розтанути, він може покалічити психіку, не готову до таких масованих ударів правди!

«Тихіше їдеш, далі будеш!». Поспішайте повільно! Не спокушайтеся на швидкість. Вона у кожного своя. Нам усім потрібен час, щоб відкритися, зазирнути всередину себе, прийняти те, що ми там побачили та дійсно змінити щось у своєму житті.

 

З любов'ю, Єва!